Ананда мої ма. Вчення Анандамайї Ма

(з книги, що готується до видання «Жінки Абсолюту», ВД «Ганга»)

Анандамайі Ма – «Блаженна Мати» – одна з найулюбленіших індійських святих усіх часів. Парамаханса Йогананда (1893-1952) - відомий йогін, який справив величезний вплив на духовний світ Заходу, якось попросив Анандамайі Ма розповісти про своє життя. Відповідь Анандамайі Ма, проста і вичерпна одночасно, вказує на повне її ототожнення з незмінним та абсолютним Буттям:

«Батьку, мені майже нема чого розповідати. Моя свідомість ніколи не ототожнювала себе з цим тимчасовим тілом. Перед приходом на цю землю, батько, я була тим самим; маленькою дівчинкою я залишалася тим самим. І коли сім'я, в якій я народилася, влаштувала заміжжя цього тіла, я була тим самим. І ось, батьку, зараз я перед вами - те саме. І згодом, навіть якщо танець творіння навколо мене перетвориться на обитель Вічного, я завжди буду тим самим».

З раннього дитинства Анандамайі Ма, тоді ще маленька дівчинка Нірмала Сунгарі із села Кхеора у східній Бенгалії, вражала дивовижними здібностями: вона повністю усвідомлювала своє оточення практично з моменту народження 30 квітня 1986 року. Вона була другою дитиною у надзвичайно побожній, ортодоксальній, але бідній родині брахманів. З ранніх років люди називали її «матір'ю усмішок» (Хасі Ма) або «щасливою матір'ю» (Кхусір Ма). При народженні дівчинка не плакала і весь період дитинства була надзвичайно спокійною та миролюбною. Іноді вона входила в трансові стани - мабуть, переживаючи досвід самадхи. Також вона з любов'ю розмовляла з рослинами та невидимими небесними істотами. І хоча через зайнятість домашніми справами та доглядом за хворобливими братами вона лише два роки відучилася у початковій школі, за життя її відрізняв гострий розум, гарна пам'ять та майстерність у виконанні різних завдань.

На тринадцятому році життя Анандамайї Ма видали заміж за приємну молоду людину на ім'я Бхоланатх. Оскільки постійної роботи в нього не було і йому часто доводилося бувати в роз'їздах, ще рік вона залишалася в будинку своїх батьків, а потім ще чотири роки жила у його старшого брата і невістки. Нові родичі були зачаровані її привітністю та смиренністю, а також тим, як спритно та легко вона справлялася з домашніми справами. Іноді під час виконання цих обов'язків вона впадала в транс, занурившись у самадхі – родичі приписували його украй недосипання.

У 1914 році Ма, якій на той час виповнилося 18 років, переїхала жити до чоловіка в Астаграму до Східної Бенгалії. Подружніх стосунків у них ніколи не було: якось Бхоланатх підійшов до Ма з наміром виконати свій подружній обов'язок, але потужний розряд електричного струму пронизав його тіло - він сприйняв це як знак того, що час ще не настав.

У 1916 Ма серйозно захворіла і повернулася додому до батьків. З Бхоланатхом вони возз'єдналися через два роки в Баджитпурі округу Міменсінгх у Східній Бенгалії. Тут почалася «гра» у духовну практику – спонтанні різноманітні йогівські прояви. Глибоко всередині вона знала, що ці практики їй зовсім не потрібні, і вони не можуть їй нічого дати. Вона ніколи ні до чого не прагнула, у неї ніколи не було гуру, вона ніколи не зверталася до жодних вчень чи книг з йоги. Просто бувало так, що сидячи вночі на підлозі після того, як усі домашні справи були виконані найдосконалішим чином, внутрішнє керівництво виявляло через Мадревні санскритські тексти та священні мантри, про які вона ніколи раніше не чула. Воно виявляло також образи різних аспектів Бога. Більше того, тіло Ма спонтанно приймало дуже складні асани хатха-йоги, недоступні звичайним людям, які не мають за спиною багатьох років ретельних тренувань. Коли її питали, хто чи що є її внутрішній учитель, вона відповідала: "Твоя Шакті (Божественна Сила)". Саме тоді їй відкрилося: «Ти є все», після чого, за її словами, вона усвідомила, що «весь всесвіт є Мій власний вияв… Я зустрілася безпосередньо з Єдиним, виявленим як множинний». Вона усвідомила свою Божественну Суть, виявлену в усьому сущому.

Це був час, коли Ма зцілювала людей від будь-яких хвороб простим торканням. Незабаром не лише благоговіючий Бхоланатх, а й інші люди стали ставати свідками її містичних станів, за яких її губи самі вимовляли мантри та духовні вірші. Як це часто трапляється, навіть в Індії, яку в питаннях релігії зазвичай вважають дуже толерантною країною, Ма була запідозрена в одержимості злими духами і тому на допомогу були покликані екзорцисти. Однак у них нічого не вийшло. Один з них навіть упав від нападу найжорстокішого болю і лежав на підлозі, поки Ма не полегшила його страждання. Нарешті відомий лікар оголосив, що Ма не була ні божевільною, ні одержимою - вона була «п'яною Богом».

Вночі 3-го серпня 1922 року внутрішня Шакті направила її до здійснення ритуалу само-ініціації: вона сама виконувала ролі і гуру та учня, вимовляла сакральну біджа-мантру («сім'я»-склад), яку потім продовжувала повторювати ще протягом деякого часу. Така безпрецедентна само-ініціація шокувала одну з кузин Ма, оскільки таким чином Ма поставила себе вище свого чоловіка, який не отримав ініціації. Ма пообіцяла кузині, що Бхоланатх скоро теж буде ініційовано. Пройшло трохи часу - п'ять місяців - і Ма знову пішла врозріз із традиціями, особисто давши мантра-ініціацію своєму чоловікові і зануривши його в глибокий транс на дві години! Під час ініціації Ма точно дотримувалася розпоряджень, зазначених у старовинних текстах, хоча ніколи їх не вивчала. Саме тоді вона оголосила Бхоланатху та відомому астрологу-вченому, що вона є не що інше, як втілення Бога – Пурна Брахма Нараяна! Під час цієї разючої заяви вона світилася незвичайним світлом. Легко уявити, як почуття зачарування своєю прекрасною дружиною досягло у Бхоланатха апогею, коли він запитав себе: «Хто насправді ця жінка?»

Духовна сила Ма до цього часу стала величезною: вона часто насолоджувалась видіннями різних форм Бога, усвідомлюючи свою повну тотожність із їхньою суттю. Вона не звертала увагу на своє тіло, практично нічого не їла і навряд чи спала. Після ініціації Бхоланатха вона замовкла на три роки, лише зрідка перериваючи своє мовчання для того, щоб втішити когось у горі або передати якесь термінове повідомлення. Пішли чутки про те, що Ма – свята. Її перші віддані - люди високого соціального статусу - приходили до неї, практично неосвіченій 28-річній жінці, щоб відчути ні з чим не порівнянний підйом духу, спокій і глибину, які вони незмінно відчували у її присутності.

Нема кількості людей, які приходили до Ма за зціленням. Дуже багатьох вона вилікувала, але нерідко давала зрозуміти, що не всім людям треба позбавлятися своїх хвороб, натомість вони повинні шукати реалізації Бога.

Щоб позбавити людей хвороб, вона наносила рани собі на тіло або брала на себе чужі страждання. Таких випадків була незліченна кількість. (Так, повернувшись до Баджитпуру, вона зцілила Бхоланатха від смертельної холери, наказавши відвалитися власним нігтям).

Бхаїджі пише:

«У Матері немає бажань, у неї немає того, що «подобається» і «неподобається»… У будь-якому її слові та виразі, у кожному погляді і жесті царює така солодкість, якої не зустрінеш більше ніде на світі. Її тіло постійно випромінює божественний аромат, цей аромат присутній у кожному її вдиху та видиху, він походить від її одягу та постільних речей».

Найголовнішою і найдивовижнішою рисою життя Ма була її абсолютна довіра внутрішньому спонтанному керівництву – кхеялі, «Божественній волі». І лише кхеялою можна було пояснити, чому саме з цією, а не іншою людиною Ма зустрічалася, займалася чи зцілювала його. Скільки разів, бувало, Ма зривалася з місця, сідала в поїзд і вирушала кудись далеко, незважаючи на те, що їй доводилося залишати людей, які спеціально прийшли до неї на заплановану зустріч. Але це було простою неповагою чи імпульсивністю: спонтанність Ма давала людям прекрасний урок неприв'язаності. Але що ще важливіше, зазвичай вона виявлялася набагато потрібнішою в тому місці, куди її вела кхеяла. При цьому Ма мала духовну силу, що дозволяла їй переконати своїх відданих у її всюдисущості: «Я нікуди не йду; Я завжди залишаюся в тому ж місці; «Чому ви кажете, що Я залишаю вас? Чому ви хочете відштовхнути мене? Я завжди з вами". «Я завжди з вами з усіма… Будьте певні, Я завжди стежу за тим, що ви робите чи не робите».

Не лише люди натовпом приходили до Ма. Бродячі собаки, козли, змії - всіх їх таємниче вабило її присутність. Любов Ма поширювалася також на квіти - навіть на відстані вона чітко знала, чого вони потребують.

Наповнене милістю божественне благословення Ма (шактипата чи крипа) було неймовірним: вона давала пряме переживання блаженства, спокою та могутності Божественної реалізації. Ма пильно дивилася на людину і майже відчутно передавала їй силу власного божественного стану, яку людина переживала або як нескінченний спокій і безтілесну поглиненість у Чистій Свідомості, або у вигляді різних енергетичних феноменів: вібрації, «електрики» та/або тепла – всіх класичних ознак « духовних проявів», які можуть бути знайдені у священних традиціях світу. Щоб ці переживання трапилися, не потрібно навіть фізичної присутності Ма. Є велика кількість свідчень про те, що Ма приходила уві сні до багатьох людей, приносячи їм духовні дари у вигляді посвяти або інших переживань. Такі випадки й досі мають місце.

Міріади незрозумілих чудесних подій відбувалися навколо Ма в результаті її глибокого духовного впливу: ясночутті, присутності її тіла в кількох місцях одночасно, бачення минулого і майбутнього, знання серцевих устремлінь кожного, допомоги на відстані, позбавлення людей від нещасть, множення їжі тощо. Але, звичайно, головним дивом була її проста, радісна, любляча присутність, що перетворює людей.

В останній рік життя Ма її «тіло» почало показувати ознаки зношеності як наслідок постійної віддачі себе людям, подорожей та різноманітних хвороб, які довелося йому перенести. До березня 1982 року її фізична форма виявила симптоми невідомої хвороби, що поставило лікарів у безвихідь. Ма як і раніше відмовлялася від усіх ліків, оскільки ставилася до нездужань як до гостей з тонкого плану, яких не можна виганяти силою! Вона перебувала в цьому стані ще протягом п'яти місяців, коли пізно ввечері 27 серпня 1982 року в Дехрадуні Ма припинила будь-який зв'язок з цією фізичною формою, дозволивши їй знову перетворитися на елементи, з яких вона колись з'явилася як божественний подарунок людству. .

Анандамайї Ма «залишила тіло», щоб тепер постійно бути тим, чим вона завжди була - незмінним сяючим Світлом Бога, завжди присутнім прямо Тут у вигляді безмежної Любові!

З настанов Анандамайї Ма

Існує тільки Атман (Божественне Я), ти – той Атман, я – той Атман, кожен – той Атман. Тому, ким би ти не був, я теж з тобою!

Запитуючий:Чи правий я, думаючи, що ви - Бог?

Ма:Немає нічого крім Бога. Все живе та неживе – лише виявлені форми Бога. Він прийшов зараз сюди також у твоєму тілі, щоб дати даршан (зустріч зі святим).

В:Тоді навіщо ви тут у цьому світі?

Ма:В цьому світі? Я не десь. Я покоюся Сама в Собі.

В:В чому полягає ваша робота?

Ма:В мене немає роботи. Для кого я можу працювати, якщо існує лише Одне?

Шива, Вічний Дух, перетворився на джів - відчувають істот, і кожна істота повинна буде знову перетворитися на Шиву. Як вода, замерзаючи, перетворюється на лід, а лід, що розтанув, знову стає водою, так і перетворення Шиви на джив, а потім назад триває нескінченно.

Тільки Він один існує. Він говорить Сам із Собою (це слово), щоб відкрити Себе для самого Себе.

Вища Сила безпосередньо присутня у всіх істотах, що відчувають, у всіх релігіях і сектах, у всіх формах, яким люди поклоняються… Знайдіть Його в будь-якій одній формі і в результаті ви побачите, що всі форми - лише вирази Одного. Чи прославляєте ви Христа, Крішну, Калі або Аллаха, насправді ви славите єдине Світло, яке також є у вас, оскільки пронизує Собою все.

Навіщо потрібно стільки різних релігій, сект та відгалужень? Через кожну секту і релігію Він віддає Собі Себе - так, щоб кожна людина могла рухатися вперед відповідно до своєї власної унікальності. Безліч вірувань і сект потрібні для того, щоб Він міг подарувати Собі Себе безліччю різних способів, кожен з яких вродливий по-своєму, і щоб Він міг бути розкритий як те спільне, що є в незліченній кількості шляхів, у всіх формах і в безформному. У разі повної реалізації людина не може ні з ким посваритися, вона повністю просвітлена щодо всіх вірувань і доктрин, вона бачить усі шляхи однаково добрими.

Тільки Він знає, кому і в якій формі Він відкриє Себе. Людський розум не в змозі осягнути, яким способом, яким чином Всемогутність найсильніше приверне до Себе кожну окрему людину. Для кожного, хто шукає - своя дорога.

Молитва та медитація – це шлях, що веде до реалізації Бога. Іншими словами, вам потрібно піти з поверхні та знайти свій вівтар на глибині.

(Переклад з англійської Олени Плеханової)

Щодо її власної природи

Будь упевнений у тому, що Я завжди знаю твої біди та турботи.

Існує тільки Атман (Божественне Я), ти – той Атман, я – той Атман, кожен – той Атман. Тому, ким би ти не був, я теж з тобою!

Воістину, ця маленька дитина (сама Ма) завжди з тобою.

Твій смуток, твій біль, твоя агонія – також мої. Це тіло розуміє все. Ти і я нас двоє, і при цьому ми одне.

Яка радість бачити всіх вас, які є проявами Єдиної Вищої Радості.

Питання: Чи правий я, думаючи, що ви – Бог?
Ма: Немає нічого, окрім Бога. Все живе та неживе – лише виявлені форми Бога. Він прийшов зараз сюди також у твоєму тілі, щоб дати даршан (зустріч зі святим).

З: Тоді навіщо ви тут, у цьому світі?
Ма: У цьому світі? Я не десь. Я покоюся Сама в Собі.

П: У чому полягає ваша робота?
Ма: Я не маю роботи. Для кого я можу працювати, якщо існує лише Одне?

У цього тіла немає бажань, немає наміру чи мети – все відбувається спонтанно.

Для цього тіла існує лише Одне; немає навіть можливості появи іншого.

П: Коли відбулася ваша самореалізація?
Ма: А коли її не було?

Про природу Бога

Все це, створене Ним, перебуває під Його опікою, у Його присутності і є Ним.

Питання: А чим можна довести існування Бога?
Чим можна довести твоє існування?

П: Це просто. Я відчуваю, що є.
Ма: Хто це я?

П: Ма! Я не хочу залучатися до філософської суперечки. Я хочу, щоб ви просто і ясно мені сказали, чи Бог є реальністю?
Ма: Бог є реальністю. Так само реальний для себе ти сам.

Шива, Вічний Дух, перетворився на джів – істот, що відчувають, і кожна істота повинна буде знову перетворитися на Шиву. Як вода, замерзаючи, перетворюється на лід, а лід, що розтанув, знову стає водою, так і перетворення Шиви на джив, а потім назад триває невпинно.

Ішвара, Господь світу, не є чимось, що можна було б відчути органами почуттів чи схопити розумом. Той, хто створив тебе і все виявлене – Ішвара, Господь Всесвіту. Він і тільки Він один є все, чого ми потребуємо, все інше ні до чого.

Куди б не звернув свій погляд, всюди побачиш лише прояви Єдиного Неподільного Вічного Буття. Однак ця присутність не так легко виявити, тому що вона пронизує собою все. Непроявлене розкриває Себе через виявлене. Якщо на досить глибокому рівні провести аналіз речовин, з яких складаються існуючі об'єкти, то з'ясується, що залишок скрізь той самий. Цей залишок однаково присутній у всіх творіннях – це Він, це Те, це те, що ми називаємо Чистою Свідомістю (четана).

Не існує нічого поза ним, є тільки Він і нічого крім. Всі різноманітні імена та форми суть Він один. Дивно, як схильне до руйнування і непорушне існують одночасно – у Ньому все можливо.

Істинне буття Бога описати неможливо. Тим не менш, використовуючи слова, ми говоримо про нього як про Сат Чит Ананд (Буття Свідомості Блаженстві).

Тільки Він один існує. Він говорить Сам із Собою (це слово), щоб відкрити Себе для самого Себе.

Існує лише Одна незмінна неподільна Реальність, яка, хоч і не очевидно, розкриває Себе в нескінченній складності та різноманітності. Ця Єдина Реальність – Вища Істина – є завжди, скрізь, за будь-яких обставин. Коли ми називаємо її Брахманом (Абсолютною Реальністю), то говоримо ні про що інше, як про Бога Всемогутнього. Всемогутній Бог не має ні імені, ні форми, але всі імена та форми – Його. Він і Батько, і Мати, і Гуру, і Друг, і Творець, і Охоронець, і Руйнівник – все абсолютно. Його суть – Буття, Свідомість, Блаженство. Справді, Він у всьому, і все в Ньому; немає нічого, крім Нього. Спробуйте побачити Бога у всьому і у всіх, включаючи себе. За всякою маскою стоїть Бог: Він навіть набуває вигляду тих, кого ми вважаємо грішниками, або приходить у вигляді страждань, які здаються нам навряд чи переносимими.

І на поверхні, і на найбільшій глибині є лише Він один. І хоча Він завжди нерухомий, Він є безперервним рухом.

Бог не має ні форми, ні якостей, при цьому в Нього є і форма, і якості. Подивіться уважно і ви побачите, з якою нескінченною різноманітністю прекрасних форм Він грає Сам із Собою у Свою гру майю (феноменальний світ). Ліла (Божественна Гра) все пронизливого Єдиного продовжується таким чином у нескінченному різноманітті. Він не має ні початку, ні кінця. Він ціле, і він же частка. Разом ціле і частина є справжнє Досконалість. Вірити в Нього, який перебуває в одній певній формі, недостатньо. Прийми Його у Його незліченних образах, видах та формах існування, у всьому сущому.
Він постійно сидить на троні у серці кожної живої істоти. Воістину, Його дім усюди. Побачивши Те, досягнувши Того, бачиш усе, досягаєш усього. Це означає стати безстрашним, безперечним, вільним від конфлікту, постійним, безсмертним.

Одного лише короткого імпульсу в уяві Бога достатньо для народження неосяжного Всесвіту. Що таке творіння насправді? Він Сам, Єдиний. Навіщо тоді потрібні всі ці відмінності, навіщо потрібні інші? Немає жодних «інших». Коли ти затверджений у Собі, ніщо і ніхто не є окремим. Що буде результатом твоєї здачі Йому? Ніщо не здаватиметься чужим, все буде Твоїм, самим Тобою.

Знищити поділ між «я» та «ти» –
ось єдина мета
всіх духовних прагнень.

Вища Сила безпосередньо присутня у всіх істотах, що відчувають, у всіх релігіях і сектах, у всіх формах, яким люди поклоняються. Знайди Його в якійсь одній формі і в результаті побачиш, що всі форми - лише вирази Одного. Чи славиш Христа, Крішну, Калі або Аллаха, насправді ти славиш єдине Світло, яке також є в тобі, оскільки пронизує Собою все.

Доки продовжуєш плавати на поверхні, неминуче пов'язаний відмінностями релігії, секти і так далі. Але якщо за допомогою будь-якого способу вдасться пірнути в глибину, побачиш, що Суть усіх речей – одна, що Істина та Любов – те саме.

Навіщо потрібно стільки різних релігій, сект та відгалужень? Через кожну секту і релігію Він віддає Собі Себе – так, щоб кожен міг рухатися вперед відповідно до своєї власної унікальності. Безліч вірувань і сект потрібні для того, щоб Він міг подарувати Собі Себе безліччю різних способів, кожен з яких по-своєму красивий, і щоб Він міг бути розкритий як те спільне, що є в незліченній кількості шляхів, у всіх формах і в безформному. У разі повної реалізації не можеш ні з ким посваритися, повністю просвітлений щодо всіх вірувань і доктрин, бачиш усі шляхи однаково добрими.

Тільки Він знає, кому і в якій формі Він відкриє Себе. Людський розум не в змозі осягнути, яким способом, яким чином Всемогутність найсильніше приверне до Себе кожну окрему людину. Для кожного, хто шукає – своя дорога.

Елементи духовної практики

Вибери слово, форму, образ, символ – щось священне, що символізує Його як ціле чи частину, і в будь-який час, у радості та в горі, безперервно звертай течію твоїх думок у цьому напрямку. І хоча розум може постійно бігати туди-сюди, він знову знаходитиме спокій у цьому центрі. У належний час любов і відданість пробудять Того, хто оволодіє твоїм серцем.

Хоча Бог завжди присутній і всередині, і зовні, у всіх своїх думках і вчинках необхідна постійна пам'ять про Нього. Схильності (самскари), набуті у незліченних попередніх втіленнях, пов'язують людину з такою силою, що пошук Бога не дається їй легко.

Уважно спостерігай за всім, що робиш: як ти їси, спиш, рухаєшся, сидиш.

Повністю відмовся від сарказму та фривольних жартів. Перебувай у мовчанні якнайбільше. Говори тільки в Ім'я Його. Завжди пам'ятаючи про Нього, слухай лише Його підказки.

Для того, щоб реалізувати Бога, що є Істиною, хоча б кілька хвилин на день сиди зовсім нерухомо, нехай розум при цьому буде порожнім. Виконуй цю практику, щоб утвердитись у йозі.

Намагайся проводити на свіжому повітрі якнайбільше часу. У високих горах або безкрайнього океану вдивляйся всередину свого серця. Якщо немає такої можливості, принаймні дивись у небо щоразу, коли підвертається нагода. Мало-помалу тугі вузли, що утворюють твої пута, ослабнуть, і виявиш, що тобі полегшало. Повністю пробуджена свідомість працює тільки в тілі та розумі, вільних від будь-яких перешкод. Коли і тіло, і розум світлі, досягти Визволення легко.

При кожній нагоді смійся до упаду. Недостатньо сміятися поверхнево: все тіло має бути залучене до сміху, смійся і всередині, і зовні. Знаєш, на що схожий такий сміх? Ти просто трясешся від веселощів з голови до ніг. Для того, щоб бути здатним так сміятися, ти маєш беззастережно вірити в силу Атмана і намагатися привести зовнішню та внутрішню частину своєї істоти до досконалої гармонії. Не плодь свої потреби і не потурай своїм бажанням. Але живи бездоганно чистим життям. Зробивши інтереси інших людей своїми власними інтересами, шукай притулку у Його стоп у повній смиренні. Тоді побачиш, що сміх, що ллється з такого серця, перемагає біль світу.

Якщо ти бхакта (відданий Богу), розчини своє "я" в "Ти"; якщо йдеш шляхом самодослідження, дозволь своєму «ти» потонути в «Я».

Повністю вручи себе Йому або ж повністю занурися в самозапитання. Хоча, можливо, тобі доведеться далі відпрацьовувати свою карму, але поступово твої проблеми зменшаться і в результаті зникнуть зовсім.

І шлях самодослідження («я не те, я не це»), і шлях відданості («і це Ти, і це Ти») ведуть до Однієї Цілі. Наслідуючи перший шлях, досягнеш Цілі, наслідуючи інший, прийдеш до Неї ж. Той, хто йде дорогою самодослідження, з'ясує, що форми немає, є тільки безформне; Той, хто йде дорогою бхакти (відданого Богу) прийде до усвідомлення, що Улюблений є ні що інше, як Брахман (Реальність). Кожен підходить свій метод.

Присвяти себе тій практиці, яка допоможе залишатися непохитним за будь-яких обставин.

Почуття окремості - джерело всіх нещасть, тому що ґрунтується на помилковому уявленні. Це почуття або розчиняється відданістю (бхакті), або згоряє у вогні Знання (мудрості, джняни).

Чи то медитація (дхьяна) чи повторення мантри (джапа), практикуй щось у цьому роді. Намагайся утримувати свій розум на Бозі. Уявлення та схильності, що розвинулися протягом незліченної множини попередніх життів, немов покривало невігластва, приховують справжню природу речей; постарайся позбутися цієї завіси.
За всіх життєвих обставин потрібно якнайбільше займатися джапою, дхьяною та подібними практиками.

Молитва і медитація – це шлях, що веде до реалізації Бога. Іншими словами, потрібно піти з поверхні та виявити святилище у глибині.

Практикуй садхан (духовну дисципліну). Іншими словами, йди до свого справжнього Дому. Якщо розум не розгорнуть у цьому напрямі, у житті має місце дурість, нещастя та страждання. Розум, як схиблений, біжить за виконанням бажань, які приносять страждання. Розум став неконтрольованим. За допомогою повторення Божественного імені або мантри цю хворобу можна вилікувати.

Коли тільки в тебе є вільний час, виконуй мовчки джапу (повторення божественного Імені) у ритмі зі своїм диханням – цю вправу потрібно робити постійно доти, доки джапа не стане такою ж природною, як дихання.

Коли повторюєш Божественне Ім'я або мантру, твій розум поступово очищається, виникає любов до Вищого і благоговіння перед Ним, а думки стають піднесеними та чистими. І тоді проблиски вищих рівнів існування починають приходити до тебе, піднімаючи все вище та вище.

(Для того, хто відчуває труднощі з медитацією на Імені Бога) : У цьому випадку можеш просто тихо сидіти і концентруватися на природному процесі дихання.

Якщо дивитися на світ очима звичайної людини, то нас оточують одухотворені чи неживі об'єкти. Насправді Той, хто є Істина, хто є Свідомість, пронизує собою все. Як тільки стає очевидним факт Його всюдисущості, Він стає немов активним усередині нас – спочатку як провідник дихання, що є проявом нашої життєвої сили (прана шакті). Завжди будь усвідомлений до наступного: те, що ми називаємо диханням, - аспект універсальної всепронизливої ​​сили, що діє безперервно. Це Він у одній зі своїх форм. Якщо за допомогою мантри (імені Бога), отриманої від Гуру, зможеш залишатися сконцентрованим на диханні або, навіть без мантри, просто триматимеш увагу на диханні, це допоможе заспокоїти розум і може виявитися корисним у пошуках Того, хто є Життя нашого життя, Того , хто завжди цілісний - Вічного Єдиного.

Мантра, що передається учневі через дикшу (ініціацію Гуру), не повинна бути мертвим словом, що використовується у звичайній мові, - це має бути слово, що складається з одного або декількох складів, наповнених життям та духовною енергією, здатною активно працювати в психофізичному тілі учня.
Це означає, що Гуру має бути здатним передавати свою силу як милість іншим людям. У мантрі, яку дає Гуру, справді присутній сам Гуру.

Карма, накопичена століттями, гріхи та бажання начисто стираються священним ім'ям Бога. Ім'я і Той, кому це Ім'я належить, ідентичні, оскільки Він Сам виявляє Себе в Ім'я. Коли Ім'я, що повторюється, оживає, це схоже на те, як проростає кинуте в землю насіння. Якщо постійно повторюєш своє улюблене Ім'я Бога, приходиш до усвідомлення, що всі імена – Його Імена, всі форми – Його форми. Більш того, той факт, що Він не має ні імені, ні форми, стає дедалі явнішим.

Слухай! Не марнуй час. Як безперервно цокає годинник, так і ти постійно повторюй Ім'я Бога. Тут немає жодних правил і строгих розпоряджень: буди Його в собі тим Іменем, яке подобається тобі більше, практикуй настільки багато, наскільки можливо – чим довше, тим краще. Навіть якщо твій інтерес трохи охолонув, пропиши собі Ім'я як ліки. І тоді в якийсь чудовий момент виявиш, що розум сам, немов за чіткими, вимовляє Його Ім'я, і ​​почнеш постійно чути в собі хвалу великому Вчителю, Творцю всього Сущого, немов безперервну музику безмежного океану; ти почуєш, як суша та море, повітря та небеса звучать піснею Його слави. Це називається всепроникною присутністю Його Ім'я. Коли духовно шукаючи досягає досконалості в концентрації на Ім'я, він втрачає себе в Ньому. Світ перестає існувати для нього (як щось окреме) і його его зникає. Що тоді є, а чого ні? Деякі можуть це реалізувати, але словами це описати неможливо.

Милість Гуру

Святий – це затверджений у своїй істинній природі, знаючи Себе, байдужий до задоволення і болю, оскільки постійно перебуває в блаженстві Вічного. Наповнений загальною любов'ю, він вільний від печалів і турбот, щедрий, простий і щасливий, як дитина. Лише вид такого природно наповнює живе істота неземної радістю, а близькість щодо нього народжує божественні думки і устремління. Як вода очищає все, з чим стикається, так само вигляд, торкання, благословення, навіть просто пам'ятання справжнього святого помалу прибирає всі нечисті бажання та прагнення. Святі перебувають у безпосередньому зв'язку з Богом, і тому в їхній присутності є спасительна милість. З цієї причини суспільство святого і мудрого (сатсанг) надає найдієвішу допомогу і викликає найбільше натхнення у того, хто щиро шукає. Святі вільні від симпатії та антипатії, і тому той, хто всім серцем звертається до них у пошуку притулку, знайде у них спокій та задоволеність.

Гуру («який усуває темряву») – це Той, хто в самій непроглядній темряві може розкрити приховану Істину. Гуру - не просто звичайний наставник, але той, хто здатний витягнути людину з моря егоцентричного становлення. Завдяки бездоганній силі Гуру все стає можливим, тому шукай Гуру. Воістину Гуру перебуває всередині, і доти, доки не виявиш внутрішнього Гуру, не зможеш нічого досягти.

Насправді Гуру з'являється зсередини. Тільки там, де є щирий пошук, обов'язково виникне його справжній вияв. Єдиний, прийнявши форму Гуру, сам викликає власний вияв. Коли виникає потреба у Гуру, його поява цілком природно. Доки людина не була ініційована Гуру, до його обов'язків входить вивчати священні тексти, робити джапу, займатися медитацією, повторювати Ім'я Бога – те, яке йому подобається найбільше.

Коли немає жодної можливості фізично перебувати в суспільстві святих і мудреців, потрібно звертати всю свою увагу на Васудєва – Божественного, що перебуває у кожному людському серці.

Людська воля та Божественне служіння

Кожній людині хочеться реалізуватися в житті, але воля Всевишнього понад усе. Ставися до всього, що робиш, як до служіння Йому. Не дозволяй ілюзії прихильності опанувати тебе. Все існуюче – Його дар, і цей дар слід піднести Йому. Як Атман Він завжди присутній у всьому. Постарайся залишатися в спокої та терпінні.

Абсолютне підпорядкування Божественної волі є обов'язком кожного, хто щиро любить Бога. У цьому випадку обов'язково настане час, коли не залишиться нічого, що може бути названо твоєю волею, і все зовнішнє і внутрішнє буде переживатися тільки як гра Всемогутнього Єдиного.

Все належить Йому, тільки Йому. Що в тебе було при народженні? Хіба не з пустими руками ти прийшов? І все, що придбав, – чи справді «твоє»? Все належить Йому, і все, що відбувається – Його воля. Постарайся перейнятися цим ставленням. Твоїм єдиним прагненням має бути надати все Йому. Повторюй Його Ім'я, медитируй на Нього, завжди перебувай у пам'яті Його. Не просячи нічого мирського, намагайся віддати Йому себе без залишку. У Ньому не існує жодної потреби та болю, жодних страждань. У Ньому – все здобуття, вершина здійснення, відпочинок, спокій, умиротворення.

Нема «волі людини». Існує лише єдина Його воля, якою ти виконуєш свою роботу, і роздуми про Єдине – за тією самою Його волею. Тільки з Його волі виявиш велику Волю. Ось що дійсно необхідно – найвища Воля, яка забере в те, що перевищує бажання та небажання.

Все – Його діяння.
Є тільки Він, твій єдиний обов'язок
завжди пам'ятати про це.
Доки залишається «я» і «моє»,
неминуче будуть печалі та бажання.

Здійснюючи дії, пам'ятай, що існує лише Він. Він водночас і інструмент, і власник інструменту.

Ніхто не може бути вищим за Бога. Все, що робиться, робиться Ним одним. Ніхто не має власної сили робити щось. Покладайся на Нього.

Де ти без Бога?

Працюй без відчуття, що цю роботу робиш ти. Сприймай себе як інструмент, який Бог використовує, щоб зробити потрібну роботу. Тоді твій розум залишатиметься в тиші та спокої. Це і є молитва та медитація.

Зроби інтереси інших своїми власними та служи їм як тільки можеш своїми співчуттям, добротою, подарунками тощо. Коли тільки з'являється можливість, подавай бідним, годуй голодних, доглядай хворих. Якщо ж не здатний на це, принаймні вирощуй у собі дружелюбність та доброзичливість до всіх, молись за загальний добробут. Забувши про тіло, намагайся зосередитись на Серці всього і здійснювати служіння як релігійний обов'язок. Тоді пізнаєш безпосередньо, що той, кому служиш, службовець і сам акт служіння лише здаються окремими.

В: Ви кажете, що все є Бог, але хіба деякі люди не близькі до Бога, ніж інші?
Ма: Для того, хто задає це питання, це так і є. Але насправді Бог повністю і однаково присутній скрізь.

Не зважай на промахи інших. Це забруднює розум і підвищує гріх світу. Тому намагайся бачити лише світлу сторону всього, що трапляється переживати. Добро і краса – живі і справжні, тоді як зло і потворність – лише тіні того, що є.

Пошуки вини в інших створюють перешкоди для всіх: для обвинувачуючого, для обвинуваченого, для тих, хто дослухається до звинувачень. У той час, як усе, сказане в дусі вдячності, благотворно позначається на всіх.

Воістину, тільки Він один виявив Себе у всіх характерах і формах: кого б ти ненавидів, ти ненавидиш свого Господа. У всьому Всесвіті, у всіх станах буття, у всіх формах присутній лише Він. Усі форми, якості, типи та види існування – воістину Його. Відносись до всіх, кому служиш, як до Вищої Істоти.

Ти маєш усвідомлювати,
що не існує місця,
де б Його не було.

Служіння будь-кому означає служіння самому Собі. Назви це деревом, птахом, твариною чи людиною, назви це будь-яким ім'ям, яке тобі подобається – ти завжди служиш своєю власною суттю в кожному з них.

Неможливо пізнати істинну природу Бога, доки не буде досягнуто самореалізації. Лише тоді виявиш Його не чим іншим, як своєю Сутью, єдино існуючою Атмою: Атма з формою і Атма без форми - Чит, Чиста Свідомість.

Бог – це подих життя, Серце сердець, сама Суть. Знайти Його означає знайти Себе. Прихильність до світу відводить у дурість і нещастя, геть від Божественного. Тому єдино вірна дорога – та, що веде до пізнання суті, самореалізації.

Справді, знати Себе означає знати Його. З виявленням власної суті зникають усі проблеми та питання.

Виявити Улюбленого означає виявити власну Суть, відкрити, що Бог і є ця Суть, що Я і Він є абсолютно тотожними.

Реалізація Себе
є реалізація Бога,
а реалізація Бога – реалізація Себе.

"Хто я?" Якщо ти сядеш і почнеш серйозно розмірковувати над цим питанням, невдовзі виявиш, що ні величезна кількість книжкових знань, вбитих тобі в голову в школі чи коледжі, ні весь твій практичний досвід, набутий протягом життя, аж ніяк не допомагають знайти на нього відповідь. Якщо хочеш відкрити джерело почуттів «я» та «моє», доведеться звернути всю свою нероздільну увагу на пошуки Істини. Як тільки розум почне блукати, рішуче повертай його до зосередження на джерелі "я". Це той засіб, завдяки якому приходиш до реалізації Суті.

Насамперед садхака (духовний шукач) перестає ототожнювати себе з тілом та розумом; потім до останньої краплі розчиняються його прагнення та бажання; після цього народжується свідомість повної тотожності всього сущого; і нарешті, Суть, яка перевершує розум і тіло, переживається безпосередньо. Це – остаточна мета всієї Садхани (духовної практики). Односпрямованість розуму – її суть, а віра, довіра та терпіння – її сили.

Займаючись медитацією,
думай про себе як про суто духовну істоту,
Самосяючому, розчиненому у Блаженстві Атмана.

Не нехтуйте медитацією, роздумом про свою сутність. І оскільки це справді твоя Природа, вона може залишитися прихованої. Це блаженство і нічого, крім блаженства.

Постійно тримати розум зосередженим на Атмані, бути повністю усвідомлюючим у потоці Реальності, де Невимірний, Один без другого, завжди розкривається у Своїй нескінченності – це має бути твоїм єдиним прагненням.

Присвяти своє минуще его,
чи почуття «я», вічному «Я».

Живи заради відкриття Суті, прихованої в тобі. Хто не живе так, робить «вбивство» Суті. Розмірковуючи про Бога, намагайся відкинути покривало невігластва.

Всіляко намагайся пізнати, хто ти є.

Ти безсмертний, ти – блаженство Суті.
Тоді до чого переживати народження та смерть?
Є тільки Суть, що лежить у Самій Собі.

Намагайся пізнати себе! Пізнати себе означає знайти все в Собі. Немає нічого окремого від Тебе. Пізнання Себе і є знання власної суті.

Пошуком пізнання власної суті Велика Мати всього сущого може бути виявлена. Коли знайдено Мати, знайдено все. Дізнатися Мати означає реалізувати Мати, стати Матір'ю. Ма означає Атма. "Стати" насправді означає, що так воно вже є, завжди.

Вища Єдність означає, що весь Всесвіт знаходиться в Тобі, а Ти – в ньому; більше того, у Тебе не буде можливості говорити про Всесвіт. Зараз ти можеш говорити, що вона існує чи не існує, або що неможливо точно сказати, існує вона насправді чи ні, або щось ще – все це не має значення. Що важливо, так це те, що Він (Атман) має бути виявлений. У момент, коли це станеться, ти дізнаєшся Себе. Це означатиме повне розкриття Того, що завжди є, – вищого Батька, вищої Матері, Улюбленого, Господа, Учителя – Себе. Ти зненацька відкриєш, Хто ти насправді. Тієї миті, коли виявиш свою Суть, весь Всесвіт стане Твоїм.

Доки не будеш затверджений у своєму істинному Бутті, не зможеш залишатися в спокої.

Ніколи не намагайся торгуватися з Богом; не живи розумом крамаря та торговця: «Я стільки років практикував медитацію, а нічого не досяг»! Це неправильне ставлення. Він – подих життя, твоя сама Суть. Бог усюди. Він пронизує Собою все. Той, якого, як ти думав, даремно шукав протягом стільки років, невіддільний від тебе.

Саме сприйняття світу, засноване на ототожненні себе з тілом і розумом, є причиною твоїх кайданів. Настане час, коли таке сприйняття поступиться місцем пробудженню до загальної Свідомості. Коли прозріння у форму і безформне розгорнеться у своїй безмежності, все буде вирвано з коренем. Піднявшись над рівнем, де існує форма, відмінність, прояв, входиш у стан безформності. Яку це дати назву? Божественність, Параматма. У міру поступового звільнення від кайданів, які є не що інше, як покривало невігластва, усвідомлюєш тотожність із Вищим Духом (Параматмою).

Смерть, переродження, карма та людський стан

Ти вмираєш кожну мить, не усвідомлюючи цього.
(При цьому) хто вмирає?

У свій останній години Бхоланатх, чоловік Ма, сказав: «Я йду». Ма заперечила: «Чому ти так думаєш? Не існує ні приходів, ні відходів, є лише Присутність, у якій для такого немає місця».

Насправді немає ні народження, ні смерті. Є тільки Одне Вища Буття, що виявляє Себе у незліченних формах, у нескінченних видозмінах життя.

Але зумовленому людському рівні народження є фактом. У цьому немає жодного сумніву. Коли катаракту видалено з ока за допомогою операції, зір відновлюється. Так само, завдяки глибокому зосередженню на Божественному, коли покрив, що заважає ясно бачити, видалений, а розум очищений і спрямований на Суть, значення божеств і мантр, що є їх звуковим виразом, відкривається, і враження попередніх народжень проносяться у нашій свідомості. Перебуваючи в Дакке, ти можеш бачити уявні картини того, що спостерігав у Калькутті, і таким же чином можеш проектувати найяскравіший образ своїх минулих життів на думці сьогодення.

Коли я дивлюся на вас, я можу побачити серію картин із ваших минулих народжень.

Будь-яка твоя усвідомлена чи неусвідомлена дія залишає відбиток у твоєму розумі – незалежно від того, чи знаєш ти про це. Це самскар. Той, хто спроможний бачити, може розрізнити, що ці відбитки самскар мають відношення до попередніх народжень. Йог може зчитувати відбитки безлічі минулих втілень. Хтось може бачити події із тисяч попередніх життів, але коли відбувається усвідомлення того, чим насправді є творіння, що він тоді побачить? Він бачитиме, і водночас не бачитиме; і він не буде ні бачити, ні бачити.

На тому рівні, де все присутнє у Тобі, а Ти присутній у всьому, існує тільки Одне, тільки один Він.

Якщо згадуєш історію своїх минулих народжень, це означає, що ти знаєш лише перебіг своїх індивідуальних життів, які проживав у певний час у певному місці. Але ти не усвідомлюєш різні свої рухи та статичні стани у Всесвіті загалом. Ти бачиш «безліч»; як же ти вийдеш за межі цієї множини? Доки Суть не буде розкрита, ти приречений перебувати в межах кордонів; межі означають невігластво. Пробираючись через невігластво шар за шаром, виявиш: «Насправді Я є все, що існує». Я є, тому є дерева та рослини, і все на світі, незліченне та різноманітне. Кожна окрема форма насправді Мною. Вони існують у Мені в нескінченній різноманітності, і при цьому Я є всіма ними. Як може бути одне відокремлено від нескінченної множинності? Безліч існує в одному, а одне – у безлічі.

З абсолютної перспективи немає такої речі як переродження. На певному щаблі, швидше за все, спливе пам'ять про минулі життя, але який сенс у цих «до» і «після», якщо Я вічно?

Реалізувати Його у світі та за межами світу
означає смерть смерті.
Там (у Ньому) смерть переможена, час знищено.

Подвійність означає біль. Доки не прокинешся до усвідомлення своєї тотожності з Єдиним, колесо народжень і смертей буде для тебе продовжуватися.

Бажання та прагнення утворюють тонке тіло людини. Коли фізичне тіло мертве, тонке тіло з його бажаннями та прагненнями виявляється без притулку, і людина народжується знову відповідно до своєї карми. Его, чи почуття «я», багате на бажання, приходить і йде, тоді як для Атмана немає ні приходів, ні доглядів. Людина має грубе, тонке і каузальне тіла (у каузальному тілі є ледь вловиме почуття окремо); першопричиною каузального тіла є Атман. Доти, доки не станеться усвідомлення цього, існуватимуть народження та смерть. Парафії та відходи існують тільки для особистості. Для реалізації Себе потрібно просто забрати завісу.

Ти створюєш бажання своїми діями, і своїми ж діями знову їх усуваєш… Коли ти робиш вибір на користь задоволень, що доставляють об'єкти почуттів, ти тим самим поступово, з власної волі рухаєшся до царства смерті. Стань тим, хто смакує амброзію, насолоджуйся тим, що не схильне до смерті! Зараз ти перебуваєш у стані нескінченних мрій. Це вже стало твоєю другою натурою. Але здатність перебувати у своїй істинній природі, у своїй суті закладена в кожному. Пройшовши через двері Знання, повертаєшся до своєї істинної природи, утверджуєшся у своєму стані Буття.

Скільки життів ти прожив у світі, мав сім'ю, скільки часу, помиляючись, думав: Це моє! То моє!» Скажи собі: «Я – безсмертне, Суть; існує лише один Брахман (Реальність) без другого; Я Його і тільки Його». Якщо поділ між «я» та «ти» залишається, тоді вважай «ти» Бхагаваном (Богом).

Досить часу вже було витрачено на безцільне хитання сюди-туди в пошуках задоволень, удосталь пропонованих світом, і розгляданні його нескінченних красот. Багато століть ти проводив за цим заняттям. А тепер, друже, повертайся у свій справжній Дім! Кожен повинен, наскільки це можливо, присвятити свого часу виявленню Себе.

Ти, як павук, павутину за павутинням плетеш свої сіті і робиш усе можливе, щоб ніколи не вибратися з пастки. Спійманому чуттєвими насолодами і помилками, тобі навіть ніколи зупинитися, щоб подумати про те, наскільки болісний нескінченний кругообіг народження і смерті. Розв'яжи раз і назавжди, що кайдани карми (егоцентричної дії) повинні бути зруйновані в цьому житті, і вклади всі свої сили у відчайдушну спробу прорватися через покрив майї (ілюзії обмежень), або ж здійсни простягання перед Всемогутнім і повністю, безумовно віддайся на Його милість – і Він Сам потурбується про все.

Ментальні бажання і схильності (самскари), накопичені у величезній кількості попередніх народжень, – джерело всякої несвободи… Подібно до запису доріжок на грамплатівці, людський розум є записами минулих дій, думок і почуттів. При ототожненні себе з почуттями оживають старі спогади, і розум, наче голка грамофона, викликає повторення ідей, емоцій та дій, що мали місце у минулому. Постійна практика зосередження на Богові у думках, діях і намірах не тільки посилює здорові та прекрасні тенденції, але й однаково стирає небажані. Самскари – забруднення, наче хмари, що закривають свідомість, – знищуються пам'яткою Бога. Пам'ятування Бога необхідне звільнення розуму від шлаку накопичених самскар.

Коли думками постійно перебуваєш у Бозі,
розв'язуються всі вузли (грантхи), що становлять его, і в результаті Те, що має бути реалізовано, реалізується.

Здатний перебувати в думках про Бога завжди,
двадцять чотири години на добу,
насправді здійснює найбільше служіння
на благо всіх істот.

Прихильність до світу, «зречення» та справжня радість

Тільки Бог – Істина, Щастя, Блаженство. Не сподівайся ні на що інше, окрім як на Найвище Щастя, Блаженство Атмана. Більше нічого не існує. Те, що здається існуючим, – ілюзія. Справжня мета існування – реалізувати Бога… Те – що вічне.

Люди говорять про тих, хто зрікся світу, захоплюються ними, але насправді ж ти сам зрікся всього. Відгороджуючись від вищого Блаженства, ти стаєш самітником! Відмовляючись від Вищого, ти стаєш самітником у величезній мірі.

Доки Бог не знайдений, смуток зникнути не може. Для того, щоб реалізувати Його, потрібно практикувати повторення Його Імені, розмірковувати про Нього (як про форму, так і про безформне), почитати Його, прославляти Його в піснях… На цьому шляху також буде корисно перебувати в суспільстві мудреців, святих, шукачів Істини ; відвідувати релігійні збори та вивчати священні тексти. Це тіло завжди підкреслює одне: чуттєві задоволення - отрута, що мало-помалу наближає тебе до смерті. Тому це тіло наполегливо радить: намагайся бути зосередженим на Ньому настільки, наскільки це можливо.

Ти достатньо часу витратив на те, щоб думати про мирське, а тепер розверни розум до Вічного. Поступово шлях проясниться, і водночас думка про мирське покине тебе. Інакше й не може бути. Завіса невігластва теж поступово зникатиме. Єдиний Сущий вічний; все минуще неминуче має бути зруйноване.

Після справжньої медитації пропоновані світом задоволення стають непривабливими, тьмяними, абсолютно несмачними. Однак це не означає, що вайрагья (відсутність бажань) робить все мирське огидним або зневаженим - ні, просто воно стає неприйнятним, його відкидає тіло. Не піднімається ні гніву, ні опору... Якщо після повернення зі стану споглядання ти здатний поводитися так само, як раніше, значить, перетворення не відбулося. Коли станеться справжня медитація, що викликає байдужість до світу, почнеш бажати Божественного просто нестерпно, відчуватимеш голод по Ньому, усвідомлювати, що ніщо минуще не зможе вгамувати цей голод і задовольнити тебе. Ніхто навмисно не стане пхати руку у вогонь і наступати на змію; так само і ти, глянувши на об'єкт почуттів, відвертатимешся від нього. Пізніше, коли станеш неприв'язаним навіть до неприв'язаності, зникнуть проблеми і з прихильністю, і з неприв'язаністю, тому що все, що є, це Те.

За зовні видимими формами таїться Всевишній. Всесвіт можна інакше назвати відображенням вічно неспаного Єдиного. Не зачаровуйся швидкими задоволеннями світу, намагайся перебувати в Ньому, Вищому, Якому перебуває в Серці.

Будь дуже уважним до того, щоб вести бездоганно чисте життя, гідне посвяти його Господу. Говори про Нього, міркуй про Його Славу, намагайся бачити Його в кожному – Того, хто є Атман, подих життя, Серце сердець.

Коли стаєш охопленим цим (Божественним) божевіллям, божевілля по відношенню до світу двоїстості випаровується. Деякі люди божеволіють по тілу іншого. Цей вид божевілля, перетворивши людину на жертву своєї пристрасті (моху), руйнує тіло самої людини.

Якщо Божественна сила замість зосередження на справах Бога використовується для виконання мирських бажань, вона розтрачується. Використання духовної енергії задоволення потреб особистості перериває цей потік енергії. Якщо в результаті постійної Садхан благословенний Божественною силою, розкидатися їй не личить.

Тому, хто бажає залишатися сп'янілим Реальністю, ніякі штучні п'яні речовини не потрібні. Вживання фальшивок тільки додасть фальші... Відмовся від усього, що здається тобі поганим. Постійне пам'ятання про Бога є джерелом великої радості. Щосили молилися Йому про милість. Істина сама допоможе, якщо перебуваєш у її пошуках, і таким чином проявить себе за допомогою твоєї духовної практики.
Щоб відірвати розум від прихильності до чуттєвих насолод, потрібно спрямованим зусиллям волі розгортати його у бік духовних інтересів та турбот.

Пристрасне бажання дізнатися Реальність веде до знищення всіх інших бажань.

Усі почуття та пристрасті повинні бути під повним контролем. Якщо в тобі буде хоча б невелика вада, буде важко побачити Досконалого Єдиного. Постарайся зробити своєю метою Того, хто, граючи, підтримує життя всього Всесвіту. І тоді спрага чуттєвих насолод зникне сама по собі.

Довершене зречення за своєю суттю
є досконала насолода.

Ступінь неприхильності до об'єктів почуттів залежить від рівня любові до Бога. Прагнення бути ближчим до Божественного і байдужість до об'єктів почуттів існують одночасно. Зречення трапляється саме собою. Немає необхідності щось кидати. Це і є справжнє, справжнє зречення.

У багатстві та власності безперечно немає спокою. Що ж тоді може дати спокій? Моя справжня природа – спокій, знання, божественна свідомість. Доки вона не реалізована, звідки взятися спокою? Щоб виявити свою Суть, ти маєш викрити «себе».

Забувши про те, що Бог є єдиним Улюбленим, люди віддають свою любов об'єктам почуттів. Земна любов приносить багато страждань і не триває довго, тоді як Божественна любов дарує безмежне щастя.

Тяжкі втрати і муки, біль і задоволення існують тому, що існує помилка (моха), тоді як життя людське має бути спрямоване до Вищого Буття. Коли Він виявлений, все знайдено – задоволення, спокій, блаженство.

Вища – сама Радість. Тому мета життя будь-якої істоти – Радість (ананда). Завжди і за всіх часів приймай і даруй Радість, бач і чуй Чудове, і тоді зможеш жити в блаженстві.

За моментом мирського щастя неодмінно повинне слідувати зневіра. Реалізація Брахмана - стан, що виходить за межі радості та скорботи. Ті, що пізнають Брахмана, здаються завжди такими, що перебувають у радості, але це не звичайна радість або щастя. Словами цей стан описати неможливо.

Ананда (неземне Блаженство), Парама Пуруша (Вища Буття) та Атман (Вище Я) – різні аспекти Того. Чи знаєш, що таке справжня Ананда? Та, яка не залежить ні від чого, крім Єдиного – самосяюча, досконала сама в собі, істинна та вічна. Ти отримуєш радість з того, що дають тобі твої органи почуттів, але ця радість непостійна і швидкоплинна, тому ти нескінченно переслідуєш один матеріальний об'єкт, то інший. Рішуче і безповоротно присвяти себе пошукам Того, хто є джерелом усякої радості. Відмовся від задоволення чимось, окрім Його Божественної насолоди, і тоді перестанеш бути рабом своїх почуттів і пристрастей, і тобі не доведеться, як жебраку, ходити від дверей до дверей.

Коли серце повне мирських бажань, сум'яття розуму цілком природне. Тому зусилля і необхідно. Відверни розум від зовнішнього і змуси його розвернутися назад.

Немає нічого в цьому світі, проте кожен, як божевільний, переслідує це порожнє – хто більшою мірою, хто меншою.

Чого б не побажав з світу, що постійно змінюється, це принесе страждання, навіть якщо часом і відчуваєш щастя. Шукати Те, в чому немає ніяких страждань, але все, що містить у собі, – ось єдине призначення людини.

З віку в століття ти пересичувався стравами, сном, мирськими насолодами, комфортом. Чим більше поринаєш у таке, тим більш важливим воно для тебе стає. Не можна цьому піддаватися.

Лінь і бажання -
ось дві найбільші перешкоди
на шляху до самореалізації.

Те, що здається приємним, потім перетворюється на посудину з отрутою, що викликає бурю і руйнування, оскільки належить царству смерті. Що можна чекати від цього світу, якщо сама його природа – зміна? Жити у часі означає бути обмеженим часом, обмеженим смертю. Якщо не піднімешся над часом, як зможеш уникнути гострих пазурів смерті?

У цьому світі все, що може бути сприйняте органами чуття, має природу сновидіння. Все, що відбувається, належить царству сну.

Той живе щасливо, хто знає, що є лише актором на сцені світу. Ті ж, хто приймає пантоміму за реальність, існують у мінливому мінливому світі, в якому щось весь час приходить і йде, а щастя і нещастя змінюють одне одного. Одягненому в маскарадні костюми не повинно забувати своєї справжньої природи. Воістину, ти син Безсмертного. Твоє справжнє буття є істина, благо, краса (Сатьям, Шивам, Сундарам).

Нехтувати спогляданням Реальності означає йти дорогою смерті. Скільки разів ти вже робив подорож до смерті, переживав мирське щастя і біль знову і знову. Тепер же здійсни паломництво до Безсмертя: поверни назад і вирушай до свого справжнього Притулку. Прагни до Вищого. Здійсни паломництво, яке покладе край усім поневірянням. Не витрачай час на малозначуще. Щомиті залишайся в медитації на твоїй справжній Суті. Не дозволяй розуму застрявати в минущому.

Скільки часу ти ще йтимеш по дорозі, що кишить небезпеками і неприємностями і відводить геть від мети? Просто необхідно зробити паломництво до своєї суті - відмовитися від звичайних задоволень, вибравши те, що для тебе найвище благо. Навіщо бути настільки безглуздим, щоб знову і знову повертатися до цього ілюзорного світу?

Як довго ти збираєшся залишатися на заїжджому дворі? Хіба тобі не хочеться? Воістину, Єдиний - сам по собі мандрівник, місце вигнання, шлях додому та будинок. Власна сутність – все, що є.

Відокремленого від Бога не може бути навіть натяку на спокій – ніколи, ніколи, ніколи. Перебуванням у Бозі є спокій. Є лише Він – єдиний скарб людського серця. Спокій можна знайти лише у спогляданні Бога.

Коли, завдяки духовній практиці, темрява,
затьмарює наша свідомість,
змушена буде розсіятися,
Він залишиться стояти у всій своїй чарівній красі -
так увійдемо до царства досконалого спокою.

Ставлення до труднощів

Тільки через незнання Бога
у цьому світі існують страждання.

В основі всіх страждань лежить той факт,
що замість одного ми бачимо багатьох.

Страждання породжують думки про щось інше, ніж Бог. Мантра джапа (повторення Імені Бога), медитація, поклоніння, вивчення священних текстів, просто пам'ятання про Бога, кіртан чи релігійна музика – це різні способи, що дозволяють перебувати в Божественній Присутності. Слід використовувати ці методи.

Розчарування немає кінця. Якщо дозволяєш собі бути спійманим ними і залишатися їх бранцем, природним результатом стають занепокоєння, втома та спустошеність. Тому не тримайся за розчарування, краще дозволь своєму розуму звестися до високого ідеалу, до вищої Цілі, що знаходиться далеко за межами людського розуміння. Хто може сказати, завдяки якій події чи удару долі буде почути Його поклик? Не бійся. Ти – реальне, чисте, просвітлене, вільне, вічне.

Якщо життя проходить дорогою прихильності (моху) до матеріального світу, зв'язуючі з ним узи стають дедалі тугішими. Якщо ж йдеш дорогою устремління до божественного, то, незважаючи на можливі проблеми та біль, породжені твоїми минулими діями, ти проте постійно проживаєш духовний досвід в усвідомленні святої присутності Бхагавана… (Господа) і, завдяки цьому зв'язку з Божественним, виходиш на стежку , що веде до Вищої мети.

Незалежно від того, яким шляхом йдеш, спочатку завжди відчуватимеш муки і сум'яття, тому що не можеш знайти. Потім виникає стан підвішеності чи порожнечі: і всередину не можеш увійти, і зовнішнє не дає жодного задоволення. Почуття виснаженості та безмірної втоми через те, що так і не вдалося Його знайти, – це насправді дуже гарна ознака. Він вказує на готовність твого серця та розуму до очищення.

Перший крок на шляху до реалізації –
прояв непохитної стійкості
та нескінченного терпіння.

Ті, хто шукає Бога, дуже часто стикаються з перешкодами і труднощами – результатами їхніх минулих дій. Не падай духом, думай про те, що всі ці перепони та перепони руйнують твою погану карму. Пам'ятай, що Бог таким чином очищає і відмиває тебе, щоб потім прийняти до Себе.

Бог милостивий. Він урятував твоє життя. За будь-яких обставин зберігай пам'ять про Нього. Запасшись терпінням, проходь через важкі часи. Пам'ятай про те, що все відбувається за Волею Всемогутнього.

Бог є джерелом доброго. Способи, якими він приваблює себе кожного, незбагненні для звичайної людини. Все, що не робить Він, Всеблагою, на краще.

Так само як корова чистить своє маленьке теля, вилизуючи і поглинаючи весь його бруд, так само і Бог, очищаючи Свою дитину, вбирає в Себе всі його гріхи та вади.

Навіть якщо ти хочеш залишити Бога Мати, Вона ніколи не покине тебе. Хіба ти не її чадо? Пам'ятай - все з її волі. Кожному вона дає те, що потрібне, коли потрібне і як потрібне. Вона - Мати, і точно знає, що потрібно її дитині і в якій мірі. І саме тому, що знає, як бути поблажливою до помилок своєї дитини та як прощати, її звуть «матір'ю».

Що б Бог не робив, це завжди для найвищого блага. Людині справді складно це зрозуміти, і тому вона страждає, коли не виконуються її бажання. Якщо людина має віру в Бхагавана (Господа), їй варто вірити також у те, що Він все робить на краще. Цей світ був створений одним простим імпульсом, що виник у Його уяві. Він безперервно робить зараз і продовжуватиме робити все, що потрібно, для процвітання Всесвіту, який створив Сам. Бог справді робить все для блага кожного. І, незважаючи на це, коли виплекане бажання людини, налаштованої на отримання мирських задоволень, не збувається, вона відчуває біль, невдоволення, страждання. Досить часто навіть релігійна діяльність, що виконується з найкращими намірами, зустрічає на своєму шляху перепони та труднощі. Знову ж таки, пам'ятай: «Я не можу точно знати, який інструмент Бог використовує, щоб наблизити мене до Себе. Він – джерело милості та співчуття – завжди і за всіх часів виливає потік Своєї милості на мене». Заспокой свій розум повторенням Його Імені, зосередженням на Ньому.

Невдача не повинна розглядатися як катастрофа.
Хто посилає невдачу?
Все, що Він не робить, тільки на благо.

Кожен отримує те, що має отримати за долею. Творець так створив світ, що кожен пожинає і завжди пожинатиме плоди своїх дій. (І пам'ятай, що реально існує лише Бог!)

Що б не відбувалося з людиною, це має статися відповідно до його особистої карми. Будь-яке задоволення і страждання людиною заслужено. Більше того, якщо відсутнє почуття «я» та «моє», переживання задоволення та страждання стає неможливим.

"Чому бути, того не уникнути" - абсолютно правильна приказка. Все у світі залежить від незбагненного закону прихованої сили. Всесвіт рухається своїм курсом згідно з волею Верховного Батька. Тому твоїм принципом життя має бути вітання всіх обставин, приготованих тобі Богом.

За будь-яких обставин не виявився, міркуй так: «Це правильно і було необхідно для мене. Це Його спосіб наблизити мене до Його стоп», – і постарайся залишитися задоволеним. Твоїм серцем має володіти лише Він.
Горем і нещастям Він руйнує смуток. Удари долі, що вимагають терпіння, витримки і стійкості духу, і є Сам «Руйнувач страждань», який набув форми, необхідної, щоб перемогти всі страждання до єдиного.

Коли інші вказують на твої помилки, потрібно слухати дуже уважно. Вони допомагають тобі краще пізнати себе, в той час як вихваляння нічого, крім шкоди, не приносить. Відношення більшості людей прямо протилежне: вони люблять, коли їх вихваляють, і терпіти не можуть критику.

Якщо духовно шукаючий може винести осуд і критику, тобто, якщо він використовує їх для покращення свого характеру, він сильно виграє від цього. Бачиш, яка чудова річ осуд? Звинувачення – це не що інше, як Він, Єдиний.

Немає нічого хорошого в тому, щоб ховати свої проблеми та смутку і вдавати, що все гаразд. Краще вивести їх на поверхню, щоб, здолавши, залишити позаду.

Не можна дозволяти чомусь поганому або неприємному залишатися прихованим в умі. Чим у більшій чистоті міститься розум, тим більшому поступу на шляху він сприяє. Якщо в тобі здіймається гнів, постарайся позбутися його. Як тільки помічаєш ледве вловимі ознаки гніву, тут же випий більше холодної води. Гнів шкодить людській істоті в усіх відношеннях. Він діє як отрута. Проси Бога, щоб Він визволив тебе від таких станів. Коли критикуєш інших і настроєний вороже, тим самим шкодиш собі та створюєш перешкоди на шляху до Вищого. Якщо бачиш, що людина робить щось погане, ти маєш відчувати любов і доброзичливість щодо неї. Думай так: «Господи, це теж один із Твоїх проявів!» Чим більш дружелюбним і неагресивним будеш у своїх думках і поведінці, тим ширше для тебе відчинятимуться двері, що ведуть до Єдиного – самої доброти. Протиставляти себе комусь означає протиставляти себе Вищому Буттю, тому що ми всі - єдино Атма. Зберігай у собі спокійний, доброзичливий настрій.

Не трапляється нічого, що не було б виразом Божественної Милості – воістину, все є Його Милістю. Заручившись терпінням, витримуй усе, що приходить, залишайся вірним Його Ім'я і живи в радості.

П: Як існуюче у світі зло сумісне з ідеєю Бога?

Ма: Коли осягаєш Бога, для Тебе не залишається ні «добра», ні «зла». Добро і зло різні лише в людському мисленні та переживаннях, іншими словами, це дві «сторони» того самого. Історія націй, сімей та особистостей – це все велика ліла (Божественна гра), в яку Бог грає Сам із Собою.

Течія життя у світі справді складається з печалей та радостей, оскільки людина народжується, щоб пожинати плоди своїх минулих дій. Отже, будучи благословенним народитися в людському тілі, обов'язок кожного – шукати шлях, який може вивести його за межі болю та задоволення.

Слід вітати навіть страждання, що породжуються твоїми бажаннями, і перешкоди, з якими стикаєшся, оскільки в реальності все це – справа Його Божественних милостивих рук. Чому Він повинен дозволити тобі, синові Безсмертного, вибирати дорогу, що веде до смерті? І якщо тебе переповнює нетерпіння, нехай це буде нетерпіння здобути Бога.

(Так, хто страждає від хвороби): Якими б не були обставини, завжди можеш знайти собі підтримку в пам'яті Його. Нехай твоя молитва буде такою: «Господь, Ти виявив Свою милість до мене у вигляді цієї хвороби. Даруй мені силу винести її, наділи мене терпінням і дай розуміння того, що це Ти живеш у мені в такому вигляді».

(По відношенню до себе): Іноді трапляється так, що хвороби підступають до цього тіла. Вони можуть навіть увійти в нього і повністю заволодіти ним на якийсь час. Такою є природа цього тіла: воно нікого не запрошує, нікого не виганяє. Бо ти тут у цьому тілі хвороби приходять. Це тіло тебе не виганяє. Чому ж воно має чинити інакше стосовно них?

Знай – Суть незнищенна.
Руйнується і розпадається лише твоє тіло.

(Людині в стані відчаю, що бажає померти): Не прагну до смерті, перебуваючи на шляху, що веде до її перевершення. Чи не для того ти тут, щоб знайти безсмертя? І при цьому хочеш померти? Безперечно, просуватися до смерті самої смерті – велике благо. Той, хто шукає реалізації Істини, повинен бути пильним, повним рішучості і твердо йти вперед.

Це природно, що твій розум тривожиться і до смерті боїться різного роду неприємностей. Що з цим робити? Єдиний порятунок у стані безпорадності – (покладатися на) Бхагавана (Господа). Не дозволяй собі зламатися. Ти в руках Великої Матері. Замість того щоб дозволити собі без опору здатися всепожираючому вогню хвилювань і тривог, завжди намагайся триматися переконання, що все відбувається за Його волею. Справжній, найкращий і універсальний засіб при всіх труднощах – перебувати у постійному пам'яті Бога. Довірся Йому повністю.

Якщо твердо впевнений, що все робить Бог, бажання з'ясувати, чому щось відбувається так чи інакше, не виникає.

Знаєш, від чого виникає занепокоєння? Виключно від того, що думаєш, ніби Бог десь дуже далеко. Зловмисність має ту ж причину. Відсування Бога на задній план називається неправедністю – більше того, неправедна навіть сама ідея того, що Бог знаходиться десь на віддалі.

Назавжди прожени зі свого серця все, що має природу страху, занепокоєння чи зневіри. Там, де радість, заповзятливість та старанність, присутня сама Вища Енергія (Махашакті).

(Жінці, убитій горем з приводу втрати своєї доньки і бажаючої увійти з нею в контакт на спіритичному сеансі): Не варто намагатися викликати дух померлої людини. На заклик часто відгукуються інші істоти, і звичайна людина не в змозі розрізнити справжнього духу та його хибну копію. Тож це шкідливо. Не дозволяй своєму розуму бути захопленим подібним. На рівні Атми ти з твоєю спочилою дочкою Одне. Пам'ятай, що як Атма вона з тобою, тобі. Це правда, це не фантазії та не домисли. У всіх формах та станах немає нікого, крім Нього.

(Втратила дитину): Що тут поробиш, Мати? Він на якийсь час позичив тобі Свою власність, щоб ти могла служити Йому таким чином; і Він також залишався з тобою, приймаючи твоє служіння; потім Він забрав Свою власність. Якщо сльози підступають до очей, плач за Богом – за Улюбленим. Плакати тим, хто покинув цей світ, іноді шкодить покійному. Багато випадків тому підтвердження. Отже, обов'язок людини, яка зазнала втрати, залишатиметься спокійною, зібраною і молитися за духовне благополуччя покійного.

Ти почуваєшся самотньо?
Але ж насправді ти не самотній.
Хіба Вищий Друг залишає колись своїх друзів?

Коли переживаєш жахливі страждання з приводу коханого, який пішов у інший світ, нічого не залишається, крім як зібрати всю свою мужність і терпіння. Молися за спасіння твого коханого. Постарайся зайняти себе читанням священних текстів, джапою (повторенням Божественного Ім'я) та медитацією, навіть якщо тобі не хочеться це робити. Не приноси страждання тому, що пішов своїми сльозами і тугою по ньому. Знайди притулок у Богові – це єдиний шлях до спокою. Ті, кого Бог забрав, справді перебувають у Ньому.

(Батькам, дитина яких померла): Пам'ятайте, що Атма вашої дитини і ваша власна Атма - Одне. Ця Атма ніколи не народжується, не вмирає, але завжди є. Лише ваше тіло, наче зношений одяг, скидається.

Необхідність щирого устремління та серйозного зусилля

Про Вищу Буття, ти виявлено у всіх формах: у цьому Всесвіті з усіма його істотами, у дружині, чоловікові, батькові, матері та дітях – все в Тобі одному. Розум людини затьмарений мирськими уподобаннями. Але немає причини зневірятися. Іди вперед з чистотою, непохитною вірою і палким прагненням і реалізуєш істинного Себе.

Будь постійно усвідомлений до того факту, що де б, що б, хоч як би ти сприймав, все це є не що інше, як вияв Вищого Буття. Навіть почуття відсутності Бога – це Його прояв, який виник, щоб могла бути реалізована Його Присутність.

Намагайся знайти Його. Знайшовши Його, знайдеш усе. Закликай Його, виливай перед Ним своє серце, поділися з Ним своїми проблемами та труднощами. Він сповнений і досконалий, Він наповнює все, Він знищує всяку смуток та невдачу. Нехай твій розум завжди перебуває у Його лотосних стоп, споглядай Його одного, молись Йому, роби простягання, пропонуючи Йому своє тіло, розум і душу. Він – джерело доброго, спокою та блаженства. Що не Він? Він Життя життя, Суть.

Це Ти, хто безпорадно плаче у стражданні,
це Ти, Хто є Шлях та Мета.

Чи не відкладай! Минулого дня ніколи не повернеться.
Безцінний час витрачається марно.
Посвяти свої дні Господу.

Викликання до Нього не буває марним. Хіба не до своєї суті ти звертаєшся? Це твоя власна Атма, Серце твого серця, твій любий Улюблений – ось до кого ти волаєш.
Щиро волати до Бога і не отримати відповіді – такої не може бути. Молися йому серцем та душею. На межі всіх своїх сил, задіявши всі свої сили та здібності, намагайся постійно жити у Його присутності. Схилися біля Його стоп і повністю віддайся Йому. Він Сам дасть Свою крию (духовну практику), що сприяє виходу за межі всіх крій та досягти мети. Тому щосили намагайся сконцентрувати всю свою істоту на тій Його формі, якою ти можеш віддати себе повністю, без залишку. Час біжить дуже швидко.

Ти все кажеш: «Я хочу знайти Бога, я хочу знайти Бога». Але чи справді шукаєш його всім серцем і розумом, усією своєю істотою? Просто вдивися – і побачиш! Якщо щирий у цьому, то не можеш не виявити Його. Шукай Його тільки заради Нього самого і обов'язково знайдеш Його.

Сильне бажання Богореалізації
саме собою шлях до цього.
Справжній прогрес у просуванні на духовному шляху залежить від щирості та сили наміру того, хто шукає.

Якщо цілісний у своєму прагненні і віддаєш усе своє серце і душу пошуку Вищого, відкриття Себе істинного стає легкою справою.

До тих пір, поки не дійдеш певної глибини, для розуму природним буде відволікатися, в ньому не буде стабільності.

Медитація має бути щоденною практикою кожної людини. Озирнися навколо! Ніщо з цього не вічне, тому зверни всю увагу на Вічне. В кожній дії пам'ятай Його. Щоб розвинути смак медитації, слід навмисно прикладати певні зусилля. Звички незліченних минулих життів тягнуть тебе у протилежному напрямку та створюють труднощі з медитацією; продовжуй, незважаючи ні на що! Якщо думки не течуть у напрямку Вічного природно, направ їх туди, задіявши силу волі. Удари долі також розвертатимуть тебе до Бога. Це завжди буде лише виразом Його Милості – як би не було боляче, саме завдяки ударам вивчаєш свої уроки. З погляду мирського, такі удари долі неймовірно болісні, але насправді вони переміняються в серці людини і ведуть до Спокою: порушуючи мирське щастя, вони змушують вирушити на пошуки Вищого Блаженства.

Прагнення утримувати розум у постійному спогляданні Того є єдиним справжнім покликанням кожного. Не намагайся ухилитися, кажучи: «Я не можу». Ти маєш розвинути цю здатність, тобі потрібно зробити це. Для людської істоти можливо все.

Здобувши в дар велике щастя народитися людиною, не втрачай жодної миті. Кожен має докласти максимум зусиль, щоб залишити цей світ без «зворотного білета».

Якщо хтось дійсно, по-справжньому хоче знайти Бога, він обов'язково знайде Його. Якщо кількість енергії і часу, який витрачаєш на досягнення мирських цілей, направити на пошуки Його, шлях Самопізнання відкриється неодмінно.

Будь-що намагайся не піддаватися відчаю і в кожний момент залишатися тим, хто шукає реалізації Суті. Обов'язок кожного, хто шукає, – постійно прагнути до Того, Хто за межами всього, Хто одночасно у всіх формах, якостях, настроях і станах буття і при цьому завжди за межами, Хто є Все у всьому, Суть кожного.

(Відповідь на питання про людську волю і божественну милість:) Так, це правда, що не існує нічого, крім Милості, але кожна людина має прийти до усвідомлення цього факту сама. Я говорю: щоб увійти в потік, потрібно докласти невеликого зусилля. Припустимо, ти йдеш до річки з наміром викупатися. Спочатку ти маєш дійти до річки. Потім допливти до течії. Опинившись на протязі, виявиш, що воно несе тебе, що більше нічого робити не потрібно, що можна просто розслабитися і віддатися на його волю. Так само правда і те, що потрібне початкове зусилля для тебе можливе, оскільки ти наділений даром волі. Ти вчиниш мудро, якщо використовуєш за призначенням дар, який знаєш як власну волю. Однак, зрозуміло, без Божественної Милості нічого не вийде. Це трохи схоже на працевлаштування. Ти не можеш сподіватися влаштуватися на якесь місце, поки не подаси заяву. Ти маєш подати заяву, а потім чекати на результат. Різниця в тому, що жодне зусилля не виявляється витраченим даремно (у той час як не кожен з тих, хто подав заяву, отримує роботу), якщо справа стосується Милості. Я говорю тобі, причини для відчаю немає. Будь впевнений, що успіх гарантований. Іди до своєї мети з величезним оптимізмом, який у тебе є. Я стверджую: все, що я говорю, – істинна правда.

Дорогоцінні камені та метали заховані глибоко під землею. Скільки наполегливої ​​праці потрібно докласти, щоб їх здобути! Так само і Бог живе в серці кожного, але людина молитвою і медитацією, глибоким проникненням в таємниці Істини має очистити свій розум і позбутися невігластва, щоб бути готовим до здобуття Божественної Милості, завдяки якій тільки можливе Вище Переживання.

Найлегший шлях до Бога
через любов та відданість.

Ти хочеш звільнитися від кайданів цього світу? Тоді, давши волю сльозам, тобі треба заволати з глибини свого серця: «Звільни мене, велика Мати Світу, звільни мене!» Лій сльози, ридай. Коли струмки твоїх зовнішніх і внутрішніх сліз зіллються в одне, знайдеш Її - Ту, яку шукав з таким розпачом, що ближче за близьке, саме подих життя, сама суть кожного серця.

Припустимо, хтось хоче піти викупатися в морі і по дорозі вирішує, що пливтиме попереду всіх. Зрозуміло, йому доводиться постійно озиратися назад. Але для того, чия єдина мета сам Океан, немає потреби дивитися назад і взагалі переживати – буде лише те, що має бути. Віддайся хвилі, і течія тебе понесе; поринувши в океан, більше не повернешся назад. Вічне Суще - це хвиля, що набігає на берег, щоб мати можливість віднести тебе геть. Ті, хто може віддатись цій стихії, будуть прийняті Ним. Але якщо твоя увага прикута до берега, далеко не втечеш, бо після купання знову повернешся додому. Якщо твоя мета – Вища, Абсолютна, тебе вестиме тяжіння до твоєї істинної природи. Існують хвилі, що забирають із собою, та хвилі, які виносять назад. Тих, хто може віддатись Йому, Він забирає з Собою. Він приходить у вигляді хвилі, простягає руку і гукає: «Ходімо, ходімо, ходімо!»

Докладай усі свої сили, якими б малими вони не були.
Ти тут для того, щоб доробити те,
що залишилося недоробленим.

Потрібно пірнати глибоко і занурюватись у саму глибину; просте борсання на поверхні та плавання туди сюди не допоможе твоєму зростанню, і ти тільки дарма витратиш енергію.

Хто може сказати, в який момент полум'я спалахне попереду? Тому нехай твої зусилля будуть постійними та неослабними. Поступово ти занурюватимешся в Нього все більше і більше. Твої розум і почуття ставатимуть зайнятими завжди лише Ним одним. А потім тебе віднесе течія, спрямована до твоєї суті. Ти виявиш, що чим більше насолоджуєшся внутрішнім життям, тим менше тебе приваблює зовнішнє. Усвідомлення своєї тотожності із Сутью може статися будь-якої миті.

Навіщо говорити про реалізацію суті в майбутньому часі?
Вона прямо тут і зараз –
потрібно лише прибрати завісу (егоцентризм),
яка це приховує.

Якщо вся увага того, хто шукає, спрямована виключно на пошуки Просвітлення, воно має статися там же і тоді ж.

Постійно спрямоване зусилля призводить до безсилості буття; Іншими словами, стала практика в результаті призводить до виходу за її межі. Тоді приходить спонтанність. У безсилому існуванні лежить шлях до Нескінченного.

Духовна реалізація

Коли подвижник досягає певного рівня ментального очищення, він може почати поводитися як дитина, стати байдужим до мирських стимулів як грудок інертної матерії, нехтувати всіма нормами соціального життя подібно до божевільного або постійно бути охопленим високими думками та відповідними емоціями. Але при всіх цих відмінностях він залишається зосередженим на своїй головній цілі. Якщо на цих стадіях він забуде свою головну мету, його просування припиниться. Але якщо він непохитно прагне до неї, то навіть виглядаючи як шматок інертної матерії, абсолютно байдужий до зовнішніх стимулів, він сповнений радості, коли повертається до фізичної свідомості. Поступово ця радість зміцниться в ньому і всі його стосунки наповняться духом радості та щастя, що зробить його привабливим для всіх, коханим усіма. Його внутрішнє і зовнішнє життя стануть виразом лише Єдиного Найвищого Блаженства.

На наступній стадії відданий Богу досягає рівня, на якому навіть уявлення про єдине загальне існування розчиняється. Тоді його спосіб життя не може бути пояснений звичайними людськими смислами. У цьому стані всі вібрації його розуму тіла припиняються, і може залишити смертну оболонку. Але якщо є залишкова самскар сприяти людському благу, він може залишитися жити ще деякий час. При цьому він залишається незмінним у всіх обставинах життя, хоча і може здаватися, що він схильний до змін, оскільки залишається в тілі. Єдина різниця між таким відданим Богу та йогином у тому, що йогін залишає тіло власним зусиллям волі. Навіть на момент залишення фізичного плану у йогіна залишається свідомість, що у нього є тіло, яке він залишає, тоді як той, хто залишає свою смертну оболонку в абсолютному самадхи, не усвідомлює індивідуального тіла і не докладає жодних зусиль, щоб залишити його. Самскари життя та смерті припиняють функціонувати у ньому, і коли карма попередніх життів відпрацьовується, тіло природно відпадає.

Коли відданий Богу виходить за межі вищого життєвого центру, що знаходиться в області між бровами, його ментальні сили поринають у супраментальне, його розчиняється в Махабхаві (стан глибокої любові до Божественного), і він знаходить вічне притулок у Сварупі (вищої реальності Атмана). Тоді він входить до самадхи вічного блаженства. У міру того, як відкриваються різні життєві центри (чакри), усередині чуються звуки – звучання раковини, дзвіночків, флейт і т. д., і потім все зливається у всеосяжний ритм єдиного великого голосу нескінченної безмовності. На цій стадії ні думки, ні зовнішні впливи не можуть відвернути увагу. Його істота розчинилася в бездонних глибинах того сповненого радості Звучання, що пронизує весь Всесвіт, він виявив вічний спокій.

Коли досягаєш Суть Речів
і виявляєш власну Суть,
це і є Вища Щастя.
Коли воно знайдено, шукати більше нема чого;
відчуття бажання більше ніколи не прокинеться.

Потрібно не формувати новий вид єдності, а, швидше, усвідомити єдність, що існує вічно. Куди йти? Воно (Божественна Єдність) вже тут! Знайдене [у самсарі] (тимчасові психічні переживання) буде втрачено знову.

Що ж це таке, чого ми маємо досягти? Ми і є То – вічна Істина. І тільки тому, що вважаємо, що воно має бути пережите і реалізоване, воно залишається окремим від нас. Вічне завжди Є. Питання про досягнення чи недосягнення не стоїть, а отже, навіть недосягнення не є нестачею (Вічного). Однак, якщо жива хоча б одна крихітна прихильність, це означає, що Вищий Стан не досягнуто. Чого ми прагнемо, то це до справжнього пробудження, після якого не залишається нічого, що треба було б досягати.

У глибокому сні вирушаєш у своє справжнє Буття, але не знаєш про це. Коли виявляється справжнє Буття, питання про сон не стоїть. У міру того як практика та інтенсивність, спрямовані на це виявлення, набирають обертів, необхідність уві сні зменшується.

Існує Реалізація (Сутності), після якої вже немає можливості бути затемненим завісою невігластва, що знову з'явилася, - це і є справжня і остаточна Самореалізація.

На ранніх стадіях сприймаєш Його як того, хто перебуває всередині всіх об'єктів, але потім бачиш, що Він не всередині об'єктів – немає нічого, крім Нього. Дерева, квіти, вода і земля – це все Улюблений, все це Він. Кожна форма, кожен стан, кожен вираз – абсолютно все, що існує, Він, крім Нього, нічого не існує.

Трапляється, що сидячи в медитації, втрачаєш свідомість. Або, охоплений почуттям безмірної радості, відключаєшся та залишаєшся у цьому стані на довгий час. Після повернення впевнений, що пережив якесь особливе божественне блаженство. Звісно, ​​це не Реалізація. Якщо пережите блаженство можна описати словами, то це все ще має відношення до задоволення, а тому є перешкодою. Потрібно залишатися повністю неспанням, у ясній свідомості. Ступор чи йогічний сон нікого нікуди не може привести.

(З приводу своїх глибоких станів нірвікальпу самадхи:) Це стан поза всіма свідомими і надсвідомими планами – стан повної зупинки думок, емоцій і будь-якої діяльності, як фізичної, і ментальної; стан, що перевершує всі можливі фази життя тут, внизу. Глибока медитація на будь-якому з проявів п'яти органів почуттів - звуку, дотику, запаху, смаку або картинці - веде до ототожнення з об'єктом спостереження, і в міру посилення концентрації тіло поступово наче застигає в цьому стані. Потім цей об'єкт почуттів проникає у всю твою істоту, і его поступово розчиняється в ньому, зливаючись з Єдиним Вселенським Буттям. Коли цей стан стане стійким, свідомість Єдиної Загальної суті зникне також, а те, що залишиться, перевищує слова, висловлювання і переживання.

Якщо садхака (практикуючий) неспроможна повністю контролювати свій розум, йому доведеться (у глибокої медитації) бачити і чути безліч всього – справжнє і ілюзорне – впереміш. Він навіть може підпасти під вплив якогось «духу» чи сили. Такі досліди далекі від того, щоб створити чисте духовне устремління – вони швидше заважають, аніж допомагають. Більше того, бачити або чути когось, хто звертається до тебе, може також стати джерелом самовдоволення і егоцентричної радості. Небажано втрачати контроль над собою. У пошуках Істини не слід дозволяти собі бути захопленим чимось. Потрібно уважно спостерігати за появою будь-яких феноменів, зберігаючи пильність та ясну свідомість, повністю володіючи собою. Яким буде результат такої медитації? Він відкриває твою істоту Світлу, Тому, що вічне.

Зі збільшенням сили щирого односпрямованого устремління до Божественного у практикуючого справді трапляються – відповідно до його обумовленості та пристрасного бажання – бачення божеств, що не викликають сумнівів, він чує їхні голоси. Однак серйозний практик сприймає подібні переживання лише як свято розуму, що періодично відбувається. Це правда, що в міру просування духовним шляхом і все більшою і більшою втратою «себе» в потоці божественного споглядання різні часткові реалізації і видіння мають місце. І хоча вони можуть бути корисними, ніколи не потрібно плутати їх із остаточною Метою. Садхана не завершено доти, доки не відбулося розчинення у Вищому Бутті і не досягнуто Досконалості.

Будь уважний до того, щоб не заспокоїтися на якійсь стадії (не досягнувши Реалізації). Одні практикуючі отримують бачення, інші – часткові реалізації. Буває навіть так, що ти переживаєш блаженство, величезне щастя і думаєш, що став Богом. На шляху до усвідомлення суті, перш ніж станеться справжня реалізація, можеш виявитися заручником своїх надздібностей. Така ситуація є серйозною перешкодою для досягнення Цілі.

Досконалість є повним і остаточним зануренням (у Божественну недвоїсність). Коли це трапляється, інші люди продовжують бачити того, хто досяг такою ж дієвою і рухомою людиною, але насправді Він нікуди не йде, нічого не їсть, нічого не сприймає.
Після реалізації Суті немає ні тіла, ні світу, ні дії, ні навіть найменшої можливості всього цього, так само як і самої ідеї, що «цього немає». Використання слів – те саме, що й безмовність; розмова і мовчання ідентичні - все це єдине те.
Після реалізації Єдиності можеш робити все, що завгодно – у цьому більше немає насіння карми. Ти прибуваєш до Єдиної суті. Чи подібне до «занурення в це» стану скам'янення? Зовсім ні! Тому що різноманіття форм та проявів – не що інше, як Те.

У стані Чистого Буття
особисті зусилля та ототожнення з тілом та розумом
закінчуються. Є тільки блаженство,
повний спокій та усвідомлення єдності всього.

У справжньому баченні
немає «бачить» і «видимого».
Нема очей.

У міру того як поступово проходиш різні стадії все більшого відкриття себе Світлу, приходиш до бачення, що є лише Атман, Владика всього. На своєму безпосередньому досвіді пізнаєш, що є тільки Один і нічого, крім Одного, що ніщо не приходить і не йде, проте все приходить і йде.

«Ніщо ніколи не траплялося» – велике щастя,
якщо це дано зрозуміти.
Якщо здатний пізнати,
що нічого ніколи не траплялося,
ти справді благословенний внутрішнім баченням.

Якщо хтось із тих, хто прагне Безформного, реалізує Його як Одне без другого, але не зможе реалізувати Його на полі Його Божественної Ігри, його реалізація не буде повною, тому що він не вирішив проблему двоїстості. Коли відбувається Реалізація, не залишається нічого, окрім Шиви – абсолютної недвоїсності. Тільки тоді можна сказати, що весь Всесвіт – Його Божественна Гра. Осягаєш, що виявляється – лише Він один.
Він один, проте Він являє собою безліч. І, незважаючи на те, що Він є безліччю, Він – один. Така Його лила (гра).

Велика Мати, Махамайя – джерело творіння. Коли в ній виявилося бажання пограти в життя, вона розділилася надвоє: Ма (Божественну Мати) та Майю (феноменальний світ), і вийшла на сцену світу, сховавшись у численних формах Майї. Коли добряче побита долею людина починає слухати свою справжню інтуїцію, вона відчуває Присутність Матері за всіма минущими формами і вирушає на її пошуки. З благословення її милості його зусилля увінчуються успіхом, і він реалізує її як першопричину всього творіння, Махамайю. Але це ще не кінець: переживаючи її всюдисущість, він повністю занурюється в неї і втрачає себе в океані Саччідананди – Божественного Буття Свідомості Блаженства.

ТО проявляється у нескінченному розмаїтті шляхів і водночас як одне неподільне Ціле. Чи знайти слова, щоб висловити це? Одна і та ж невимовна Істина переживається двома різними шляхами: як Самосяюча Мовчання і як Вічна Гра Єдиного, в якій Він один грає всі ролі. Коли царство Чистого Свідомості досягнуто, Форма розкривається як Сутність.

Якби не існувало завіси невігластва, як могла б продовжуватися Божественна Ліла? Коли актор грає роль, він має забути себе сьогодення; Ліла не може продовжуватися без завіси невігластва. Він, Всемогутній, – сценарист Своєї нескінченної Ліли, Своєї нескінченної Ігри. У Нескінченному перебуває кінцеве, а в кінцевому – Нескінченне. Він Сам – Єдиний, Суть – ставить п'єсу, в якій Сам грає. Коли ми говоримо про те, що Він є в іншому образі (у вигляді феномена), що таке саме цей інший образ? Так, звичайно, Він Сам.

Що за комедія ця Божественна Ліла!
Який божевільний будинок! Він грає Сам із Собою!

Якщо після реалізації Суті, після того, як суть Буття розкрила Себе, продовжуєш поклонятися якомусь окремому божеству, це означає, що поклоняєшся сам Собі. Це Ліла. (Питання: «Чия Ліла?») Існує лише Божественна Ліла. Чия ж ще?

У всьому Всесвіті, у всіх станах буття, у всіх формах – Він. Усі імена – Його. Усі форми – Його, всі якості та види існування – воістину Його.

Ти Сам – самоочевидна Атма.
Пошук та здобуття – все в Тобі.

Сказано, що навіть думка про ціле – з цілого, ціле залишається цілим. Ні вилучити, ні додати – цілісність Цілого залишається недоторканою. Чого б ти не наслідував – це лише аспект цілого. Навіщо всі ці методи з їхніми мантрами, ідеями та станами, віруваннями та запереченнями? Щоб реалізувати Його – свою власну сутність.

Він один – вода, як і лід.
Що таке лід? Не що інше, як вода.

Воістину ти один питаєш, і ти один відповідаєш.
Ти б'єш у барабан і слухаєш звук.

Поклоніння – це ритуали.
Це відчуття, це переживання.

Будь подібним до дитини, яка ніколи не дорослішає.

Робити пранам (схилятися) означає покласти голову туди, де їй і слід бути, – до стоп Бога. Його стопи всюди, і тому можна робити намаскар (привітання) будь-де, пам'ятаючи стопи Бога. Робити пранам означає відкритися Божественній Силі, яка завжди виливається на кожного. Зазвичай ти закриваєшся від неї. Робити пранам означає віддати свій розум, своє "я" Йому, віддати "себе" Єдиному, так щоб був тільки Він, а не "ти".

Якщо прагнеш справжньої пробудження,
після якої нема чого досягати…
Стати повністю усвідомлюючим недостатньо
слід піднятися над свідомим та несвідомим.
Те, що Є, має сяяти безмежно.

Кожне бачення справляє певний результат. Справжнє бачення – безпосередній результат руйнування покриву Майї. Коли покрив знято, виявляється Бог. Ціль усіх духовних практик – зняти цей покрив. Але як і коли таке бачення стане можливим, не передбачити. Це може бути повільний, поступовий процес або раптовий спалах прозріння – на всю Його милість. Якби Його бачення залежало від якоїсь нашої дії, Він підпадав би під це обмеження. Але Він нічим не обмежений. Він завжди вільний. Всі наші зусилля – лише [вираз] наміру прибрати покрив Майї. Результат – повністю у Його руках.

П: Потрібно зректися світу?
Ма: Ні, навіщо? Чи є таке місце, де немає Бога? Звичайне життя природно перетікає у духовне. Але насправді немає нічого іншого, ніж Бог.

У кожного свій шлях

П: Якщо Матаджі знайшла спокій, чому вона все ще мандрує?
Ма: Я дуже непосидюча маленька дівчинка. Я не можу залишатись на одному місці. Це з одного боку. Але з іншої перспективи бачення, я б сказала: це ти бачиш мене мандрівною, насправді Я повністю нерухома. Коли ти в своєму домі, хіба сидиш тільки в одному кутку? Подібно до цього, я також гуляю своїм домом – при цьому нікуди не йду, завжди в спокої власної оселі.

Я нікуди не йду: завжди тут. Немає догляду та приходу – все є Атман.

Пий нектар – вино безсмертя. Дотримуйся шляху безсмертя, де немає ні хвороб, ні смерті.

Коли ти відчуваєш Силу в самому собі, коли нове світло проявляється зсередини, чим більше ти можеш перебувати в повному спокої та нерухомості, тим інтенсивніше це світло.

П: Я обтяжений роботою та сімейними обов'язками, як може мій розум бути вільним для молитви та медитації?
Ма: Нехай робота робиться своєю чергою, без натяжки. Працюй непритомний, що «ти» працюєш. Сприймай це як роботу Бога, яку робиш через тебе як Його
інструмент. Тоді твій розум буде у спокої та безтурботності. Це і молитва, і медитація.

Щоб знайти Бога, потрібно віддати все, чим володієш. Але люди твердять: «Як мені відмовитися від гордині, гнівливості, почуття власної важливості, як покірливо зносити образи?»

Стираючи власний одяг, необхідно використовувати мило. І, звичайно, одяг не буде чистим, поки не виполощений. Але чи можна її очистити без мила? Пам'ятання про Бога – «мило» – в кінці має бути змито водами, що очищають, Ганги Вищого Знання. Не турбуйся про результат. У торгівлі ти віддаєш і отримуєш щось натомість. Це угода, а чи не справжнє здобуття. З таким корисливим ставленням не набути справжнього.

Як стан Вищого Знання, так і стан досконалості в зеніті шляху Любові. Там виявляється нектар Довершеного Кохання, рівний Вищому Знанню. У цьому стані немає місця для емоційного збудження; емоційне збудження унеможливило б переживання сяйва Вищої Любові. Якщо, дотримуючись певного підходу, не досяг Того, що є завершенням усіх Садхан, остаточною Метою, це означає, що ти не ввійшов у Потік. На вершині Любові не може бути збудженості, бурхливих емоцій тощо. Емоційна збудженість і Вища Любов взагалі не можна порівняти – вони зовсім відмінні один від одного.

Ставши здатним до справжньої медитації, стикаєшся з Реальністю – і тоді відкриваєш невимовну радість, яка причаїлася навіть у зовнішніх об'єктах, у всіх них.

Коли в процесі медитації забуваєшся і впадаєш у свого роду ступор, а потім стверджуєш, що був занурений в інтенсивне блаженство, такого блаженство – перешкода. Це знак прихильності, і це прихильність стоїть шляху істинної медитації, оскільки є схильність повертатися у цей стан знову і знову, оскільки з світської погляду такий стан здається джерелом глибокої внутрішньої радості і як би вказує на духовний прогрес. Але насправді триматися за цей стан – перешкода і означає припинення подальшого поступу.

Існує стан буття, де все нематеріально, приймає Він форму чи ні: все, що є, Він. І що тоді висловлювати в словах? Більше того, на певному рівні Він розкриває Себе Собі і водночас не розкриває Себе. Кому Йому розкривати Себе? Коли немає форми, ні якості, про що тут говорити? Коли ніщо не виключається, що може перешкоджати Єдиності? У цьому стані абсолютної рівноваги немає більше нічого відокремленого від Нього: все, що є, – саме Те. То що може бути сказано чи залишитися невимовним, якщо воно повністю за межами слів? Очевидно, кожен говорить з рівня, на якому він виявляє себе, але все це воістину Його слова, Його пісня самому Собі. У вищому стані немає нічого, що могло б перешкоджати – якщо є перешкоджаюче, отже, незнання лишається. Насправді є тільки Він – Він один, немає нічого, крім Нього.

П: Чи існують рівні у духовному Знанні?

Ма: Ні. Де є Знання Себе, немає різноманіття, ні рівнів. Коли є Знання Себе, воно лише одне. Під «рівнями» маються на увазі стадії, коли відбувається відпускання чіпляння за об'єкти почуттів та увага звертається до Бога. Бог ще не реалізований, але слідування цим шляхом стає привабливим. Тут є медитація, споглядання та Божественний екстаз, або самадхи. Переживання кожної із цих стадій нескінченні. Коли є розум, є переживання. Переживання різних стадій – наслідок спраги Вищого Знання. Коли припиняються видіння, що виникають у медитації? – Коли Суть Саморозкрита.

Вихваляння Матері

Слава Тобі, Шрі Анандамайї Ма,
Яка перебуває в кожному, – вічна абсолютна чистота!
Твоя пишнота, Мати Нірмала, осяює Всесвіт сяйвом усіх Божественних достоїнств!
Ти – втілена Гаурі, царська Сила, яку символізує Ом у вигуках «Сваха!» та «Свадха!».
Ти, Мати, завжди божественно милостива до всіх, – вічно перебуває, незмірно прекрасна, вища реальність, справжня природа проявленого Всесвіту!
Сонце і Місяць, Мати, Твої сережки;
Глибока синьова безкрайнього неба – Твоє волосся;
Всесвіт - Твоє чудове тіло!
Мати, Ти – чари всіх скарбів світу, втілена солодкість, що сяє всім пишнотою життя!
Ти найсвятіша, Мати, всі боги і богині перебувають у Тобі,
Ти – як повнота чарівності Лакшмі для Вішну, безмежний спокій, відпочинок, всепрощення!
Мати, Ти – розповсюджувачка щастя та благословень життя, божественної мудрості, любові, радості спасіння!
Всесвіт - Твоє породження, Ти вирощуєш його нескінченними способами і знову поглинаєш у Себе, Мати!
Ти – саме життя відданих Тобі, втілена Божественна Милість, що приносить цей світ і два інших.
Ти – джерело всіх дій, що виражає в них Себе,
Ти понад всі відмінності та об'єднання – верховний Рухівник усіх божественних сил!
Солодкі слова, що злітають з Твоїх губ, сповнені мудрості.
Ти зачаровуєш усіх святих, всі мирські страхи розпорошуються під Твоїм поглядом!
Усі мантри, всі Веди розкривають Твою силу,
Своєю Присутністю Ти підтримуєш усі світи, Мати!
Усі гуни та форми еманують із Тебе,
Ти ж понад їх усіх – одним лише імпульсом думки, що створює їх!
Весь Всесвіт завжди співає гімн Твоєї Милості, відчуваючи трепет від торкання Твого!
Нехай же наші серця об'єднаються і в поклонінні Твоїм стопам оспівуватимуть Твою славу, Мати, знову і знову, навіки!

Анандамаї Ма була втіленням Божественної любові та знання Істини. З юних років вона усвідомила, що «весь Всесвіт - мій власний прояв… Я зустрілася безпосередньо з Єдиним, виявленим як множинний» - говорила вона. Люди різних станів та релігій приходили побути в її присутності та отримати настанови. Її шанували як втілення Божественної Матері, вона являла собою блаженство та любов.

«Немає нічого, крім Бога. Все живе та неживе – лише прояв форми Бога. Він прийшов зараз сюди також у твоєму тілі».

«Намагайся пізнати себе! Пізнати себе означає виявити все у собі. Немає нічого окремого від тебе. Воістину, знати себе означає знати Його. З виявленням власної суті зникають усі проблеми та питання. Реалізація себе є реалізація Бога, а реалізація Бога – реалізація себе».

Гороскоп Анандамайї Ма

Гороскоп Анандамайї Ма є видатним, що наочно відбиває народження святої. У першому будинку розташована Венера в екзальтації у духовному знаку Риб у позиції варготтама. Вищий прояв енергії Венери - це чисте безумовне кохання, яскравим втіленням якого була Анандамайі Ма. Більше того, Венера є Атма-каракою, планетою душі у її гороскопі. Лагнеш і диспозитор Венери - Юпітер - також перебуває в екзальтації в 5 будинку нагромадженої карми минулих життів, що вказує на духовну свідомість, реалізовану в минулих втіленнях.

У гороскопі є ще 2 планети в екзальтації: Сонце і Сатурн, що підсилюють вже й раніше потужну астрологічну карту.

Причиною народження пробудженої свідомості у фізичному тілі є що інше як прагнення служити звільненню інших. У гороскопі є вказівки на таке бажання душі. По-перше, у карті є одна ретроградна планета, що вказує на умовний «борг» (якщо таке слово може бути застосовним до святої) і це Сатурн - планета служіння, він же господар будинку віддачі. По-друге, Раху (планета напряму у майбутнє) розташована у знаку Водолія (знак громадського служіння, керований Сатурном) у 12 будинку (благодійність, віддача).

Не думаю, що варто більше говорити про цей гороскоп, тому що прояв божественної суті знаходиться за межами форм, зірок та планет. Варто лише відзначити, як гороскоп здатний відобразити рівень духовної реалізації, напрацьований практикою минулих життів і виявлений у цьому втіленні з служіння іншим.

«Існує лише одна незмінна неподільна реальність, яка розкриває себе в нескінченній складності та різноманітності. Ця єдина реальність – Вища Істина – присутня завжди, скрізь, за будь-яких обставин… Всемогутній Бог не має ні імені, ні форми, але всі імена та форми – Його. Його суть – Буття, Свідомість, Блаженство. Він – у всьому, і все – у Ньому».

«Все – Його діяння. Є тільки Він, твій єдиний обов'язок завжди пам'ятати про це. Доки залишається «я» і «моє», неминуче будуть печалі та бажання».

стаття Валерії Желамської (с)

Індійська свята Анандамайі Ма (30.04.1896 - 27.08.1982) - це найкрасивіша індіанка і взагалі найкрасивіша жінка з тих, що я бачив, її небесна краса затьмарює земну красу інших жінок. Ім'я "Анандамайі Ма" в перекладі з санскриту означає "Мати, пройнята блаженством". В Індії багато її послідовників вважають її втіленням богині Деві. найчистішою квіткою, яка колись з'являлася на землі Індії.» Анандамайї Ма народилася в невеликому селі з переважно мусульманським населенням Кхеора в Східній Бенгалії (нині територія Бангладеш), батьки належали до брахманів, були бідні, але дуже благочестиві. Bipin Behari Bhattacarya - був гарячим шанувальником Крішни, вставав о третій годині ранку, щоб співати гімни Крішне, часто в релігійному захваті йшов з дому і дружині доводилося його шукати і повертати назад. виконання гімну Крішне і продовжував співати під дощем, що заливав будинок. Перед народженням дочки вона часто бачила у снах різні божества і коли її дочка народилася, назвала її Нірмала Сундарі, що означає «бездоганна краса». Пізніше Нірмала Сундарі стане відома у всій Індії як Анандамайї Ма.
Свята Анандамайї Ма (Ananda
mayi Ma)

З дитинства дівчинка вражала своїми незвичайними здібностями. Нірмала повністю усвідомлювала і добре пам'ятала те, що з нею відбувалося від моменту народження. Батьки іноді спостерігали, як їхня дочка розмовляє з рослинами та невидимими для інших істот. Через бідність і потреби Нірмала відвідувала школу лише протягом двох років, ледь навчившись читати та писати. Коли Нірмалі виповнилося 12 років та 10 місяців, її видали заміж. Чоловіком Нірмали став Ramani Mohan Chakravorty, який пізніше прийняв релігійне ім'я Bholanath. Шлюби в Індії ранні, але дружина починає жити з чоловіком лише після досягнення повноліття, тож до 18-річного віку Нірмала жила у будинку старшого брата чоловіка.

Коли Нірмала стала жити з чоловіком разом, то він, на своє горе, виявив, що сексуальне життя з дружиною зовсім неможливе. Як тільки він хотів від дружини виконання подружнього обов'язку, вона впадала в непритомний стан, її тіло спотворювалося і ціпеніло і йому доводилося читати мантри, щоб вона прийшла до тями. Одного разу, коли він торкнувся тіла дружини, його ніби вдарило струмом. Коли Нірмалі був 21 рік, вона назавжди припинила менструації. Нірмала не могла виконувати роботу по дому, т.к. постійно впадала у релігійні екстази. Чоловікові Нірмали пропонували одружитися знову, він відмовився, т.к. сподівався, що таке стан дружини тимчасово, та він зрозумів, що таке стан дружини не припиниться ніколи, т.к. його дружина свята. Він став її першим учнем у грудні 1922 року, Нірмалі було тоді 26 років.

У 1925 році її учень Jyotish Chandra Roy (Bhaiji) називає Нірмалу "Анандамайі Ма" (Мати, перейнята блаженством).

У 1926 році Анандамайї Ма проходить повз мусульманську могилу і перейнявшись ісламом, починає читати уривки з Корану і вимовляти мусульманську молитву. Пізніше, в одному з інтерв'ю, Анандамайї Ма каже, що вважає себе не лише індуїсткою, а й християнкою та мусульманкою одночасно.
Число послідовників Анандамайі Ма зростає, з 1932 року вона починає їздити по всій Індії, не перебуваючи більше двох тижнів в одному місці.

У 1933 році її відвідує дружина майбутнього прем'єр-міністра Індії Джавахарлала Неру, через неї про Анандамайю Ма дізнаються Махатма Ганді і Джавахарлал Неру, які також стали відвідувати її, дочка Джавахарлала Неру - Індіра Ганді - також не раз відвідувала Анандамайю Ма і найбільшою повагою.

За свідченням очевидців, Анандамайі Ма мала надприродні здібності, наприклад, лікувала людей від будь-яких хвороб лише простим дотиком. Але надприродні здібності - сиддхі - були для неї (як і для іншого великого індійського містика Рамакрішни) метою, а були лише побічними ефектами релігійної практики. Єдиним сенсом життя Анандамай Ма була реалізація Бога. Вона ніколи не мала вчителя і вона не знала релігійних текстів. Вона не розглядала себе як гуру. Однак вона завжди була готова допомогти людям, які шукали її духовного водійства. Вона несла людям думку про те, що Бог перебуває всередині кожної людини, а весь світ є Божественним творінням і його грою. Відмінною рисою Анандамайї Ма, за словами послідовників, було прагнення пробудити сильне бажання до духовного життя у кожного, хто з нею спілкувався. Усі її дії та поради змінювали людей та відкривали їм шлях до Бога. Вона говорила так: "Святий подібний до дерева. Він не кличе нікого до себе і не відсилає нікого геть. Він пропонує захистити кожного, хто хоче прийти до нього, чи це чоловік, жінка, дитина чи тварина. Коли ви сидите під деревом, воно захистить вас від мінливості погоди, від жару сонця і від дощу, що проливається, і обдарує вас квітами і фруктами".

Часто під час кіртана (співу та читання релігійних гімнів) вона впадала в транс. Одного разу, наносячи червону фарбу на лоб однієї жінки, вона впустила скриньку, впала і почала кататися по землі. Потім повільно підвелася і стала на великих пальцях ніг. Обидві руки її були витягнуті вгору, голова трохи нахилена убік і назад, а нерухомий погляд сяючих очей був звернений до далекого краю неба. Вона почала рухатися і танцювати, ніби наповнена небесною присутністю, поки нарешті тіло її не осіло на підлогу, наче розтанув, і вона знову почала кататися по землі. Потім з вуст її полився м'який наспів, а з очей ринули сльози.

Під час кіртана вона часто нахиляла голову назад, доки не торкалася потилицею спини, робила обертальні рухи кистями і стопами, доки не падала плашмя на підлогу, починала по ньому кататися, сильно потягувалася, розмір її тіла міг збільшуватися або зменшуватися, при цьому зупинялося дихання. Іноді здавалося, що в тілі її немає кісток, вона підстрибувала як гумовий м'ячик, але рухи її були стрімкі, як блискавки. Кореневі мішечки волосся набухали, змушуючи волосся вставати дибки. Яка б думка не пронеслася в неї в мозку, відразу тіло демонструвало відповідний їй фізичний вираз. У злагоді з диханням тіло її вагалося ритмічно, наче хвилі накочували на берег і, розкинувши руки, вона погойдувалася в такт музиці. Точно так, як опале листя злегка погойдується на вітрі, так витончені були її рухи. Жодна людина, яких би зусиль не докладала, не могла б повторити їх. Усі присутні відчували, що мати танцювала під впливом божественних сил, які коливали її істоту хвилеподібно. Під час самадхи її тіло починало світитись так, що всі оточуючі бачили це. У такі періоди глянули на неї могли випробувати блаженство, а ніг, що торкнулися її, падали непритомні. Якось її послідовниці сказали їй: "Тепер, коли Ви з нами, нам не потрібно відвідувати храм".

Шрі Анандамайі Ма (уроджена Нірмала Сундарі, 30 квітня 1896 - 27 серпня 1982) - одна з найшанованіших індійських святих. З дитинства вона виявляла незвичайні здібності, що дивували оточуючих. Передбачення і яснослух, чудові зцілення дотиком і з відривом, раптові стану самадхи, спонтанне прояв через неї древніх священних текстів, мантр і найскладніших йогических асан (за повної відсутності спеціальної підготовки та вивчення) та інші.

Коли її питали, хто її вчитель, вона відповідала: "Твоя Шакті (Божественна Сила)". Приблизно 1916 року їй відкрилося: «Ти є все». Вона усвідомила, що «весь Всесвіт – Мій власний прояв… Я зустрілася безпосередньо з Єдиним, виявленим як множинний». Вона усвідомила свою Божественну Суть, виявлену в усьому сущому. У неї часто були видіння різних форм Бога, вона практично не звертала уваги на своє тіло, майже нічого не їла і дуже мало спала. Вона розмовляла з деревами, рослинами та невидимими істотами. Протягом трьох років зберігала мовчання. Потім почала розмовляти з людьми, які приходили побути в її присутності. До неї приходили і мусульмани, і індуїсти, як із найбідніших верств населення, і багаті і високопоставлені. Вона абсолютно довіряла внутрішньому спонтанному керівництву – кхеялі, «Божественній волі», чим можна пояснити її раптові переміщення та поїздки, а також багато чудових проявів, які супроводжували її все життя. Після 1925 року вона почала давати повчання і остаточно перейшла до кочового способу життя. В основі її недвійних настанов - твердження, що Бог - це єдино існуюча Реальність. Залежно від індивідуальних особливостей людини вона пропонувала два шляхи осягнення цього - 1. шлях відданості Богу (бхакті), 2. шлях мудрості та самодослідження (джняна).

Не лише простий народ, а й мудреці та представники влади, знаменитості, вчені шанували її як втілення Божественної Матері та приходили вклонитися їй. До сімдесятих років кількість її відданих обчислювалася вже мільйонами, включаючи тисячі шанувальників із Заходу. До Ма приходили не лише люди, а й різноманітні тварини, їх також тягла її присутність. Ім'я Анандамайі Ма було дано їй її послідовниками в 1920 році і означає "Мати, сповнена блаженства". Воно відбиває стан блажества, у якому постійно перебувала свята.

ЦИТАТИ

Запитання:Чи правий я, думаючи, що ви - Бог?
Ма:Немає нічого, окрім Бога. Все живе та неживе – лише виявлені форми Бога. Він прийшов зараз сюди також у твоєму тілі, щоб дати даршан(Зустріч зі святим).
В:Тоді навіщо ви тут, у цьому світі?
Ма:В цьому світі? Я не десь. Я покоюся Сама в Собі.
В:В чому полягає ваша робота?
Ма:В мене немає роботи. Для кого я можу працювати, якщо існує лише Одне?

Куди б не звернув свій погляд, всюди побачиш лише прояви Єдиного Неподільного Вічного Буття. Однак ця присутність не так легко виявити, тому що вона пронизує собою все. Непроявлене розкриває Себе через виявлене. Якщо досить глибокому рівні провести аналіз речовин, у тому числі складаються існуюче об'єкти, то з'ясується, що залишок скрізь і той ж. Цей залишок однаково присутній у всіх творіннях - це Він, це Те, це те, що ми називаємо Чистою Свідомістю (четана).

Не існує нічого поза ним, є тільки Він і нічого крім. Всі різноманітні імена та форми суть Він один. Дивно, як схильне до руйнування і непорушне існують одночасно - в Ньому все можливо.

Тільки Він один існує. Він говорить Сам із Собою (це слово), щоб відкрити Себе для самого Себе.

Існує лише Одна незмінна неподільна Реальність, яка, хоч і не очевидно, розкриває Себе в нескінченній складності та різноманітності. Ця Єдина Реальність – Вища Істина – присутня завжди, скрізь, за будь-яких обставин. Коли ми називаємо її Брахманом (Абсолютною Реальністю), то говоримо ні про що інше, як Бога Всемогутнього. Всемогутній Бог не має ні імені, ні форми, але всі імена та форми – Його. Він і Батько, і Мати, і Гуру, і Друг, і Творець, і Охоронець, і Руйнівник – все абсолютно. Його суть – Буття, Свідомість, Блаженство. Справді, Він у всьому, і все в Ньому; немає нічого, крім Нього. Спробуйте побачити Бога у всьому і у всіх, включаючи себе. За всякою маскою стоїть Бог: Він навіть набуває вигляду тих, кого ми вважаємо грішниками, або приходить у вигляді страждань, які здаються нам навряд чи переносимими.

Одного лише короткого імпульсу в уяві Бога достатньо для народження неосяжного Всесвіту. Що таке творіння насправді? Він Сам, Єдиний. Навіщо тоді потрібні всі ці відмінності, навіщо потрібні інші? Немає жодних «інших». Коли ти затверджений у Собі, ніщо і ніхто не є окремим. Що буде результатом твоєї здачі Йому? Ніщо не здаватиметься чужим, все буде Твоїм, самим Тобою.

І на поверхні, і на найбільшій глибині є лише Він один. І хоча Він завжди нерухомий, Він є безперервним рухом.

Знищити поділ між «я» і «ти» - ось єдина мета всіх духовних прагнень.

Бог не має ні форми, ні якостей, при цьому в Нього є і форма, і якості. Подивіться уважно і ви побачите, з якою нескінченною різноманітністю прекрасних форм Він грає Сам із Собою у Свою гру майю (феноменальний світ). Ліла (Божественна Гра) всепронизливого Єдиного продовжується таким чином у нескінченному різноманітті. Він не має ні початку, ні кінця. Він – ціле, і він же – частка. Разом ціле і частина є справжнє Досконалість. Вірити в Нього, що перебуває в якійсь одній певній формі, мало. Прийми Його у Його незліченних образах, видах та формах існування, у всьому сущому.
Він постійно сидить на троні у серці кожної живої істоти. Воістину, Його дім усюди. Побачивши Те, досягнувши Того, бачиш усе, досягаєш усього. Це означає стати безстрашним, безперечним, вільним від конфлікту, постійним, безсмертним.

Вища Сила безпосередньо присутня у всіх істотах, що відчувають, у всіх релігіях і сектах, у всіх формах, яким люди поклоняються. Знайди Його в будь-якій одній формі і врешті-решт побачиш, що всі форми - лише вирази Одного. Чи славиш Христа, Крішну, Калі або Аллаха, насправді ти славиш єдине Світло, яке також є в тобі, оскільки пронизує Собою все.

Доки продовжуєш плавати на поверхні, неминуче пов'язаний відмінностями релігії, секти і так далі. Але якщо за допомогою якогось способу вдасться пірнути в глибину, побачиш, що Суть усіх речей – одна, що Істина та Любов – одне й те саме.

Молитва та медитація – це шлях, що веде до реалізації Бога. Іншими словами, потрібно піти з поверхні та виявити святилище у глибині.

Абсолютне підпорядкування Божественної волі – обов'язок кожного, хто щиро любить Бога. У цьому випадку обов'язково настане час, коли не залишиться нічого, що може бути названо твоєю волею, і все зовнішнє і внутрішнє буде переживатися тільки як гра Всемогутнього Єдиного.

Нема «волі людини». Існує лише єдина Його воля, якою ти виконуєш свою роботу, і роздуми про Єдине - за тією самою Його волею. Тільки з Його волі виявиш велику Волю. Ось що дійсно необхідно - найвища Воля, яка забере в те, що перевищує бажання та небажання.

Все – Його діяння. Є тільки Він, твій єдиний обов'язок завжди пам'ятати про це. Доки залишається «я» і «моє», неминуче будуть суми та бажання.

Здійснюючи дії, пам'ятай, що існує лише Він. Він водночас і інструмент, і власник інструменту.

Ніхто не може бути вищим за Бога. Все, що робиться, робиться Ним одним. Ніхто не має власної сили робити щось. Покладайся на Нього.

Працюй без відчуття, що цю роботу робиш ти. Сприймай себе як інструмент, який Бог використовує, щоб виконати потрібну роботу. Тоді твій розум залишатиметься в тиші та спокої. Це і є молитва та медитація.

Пошуки вини в інших створюють перешкоди для всіх: для обвинувачуючого, для обвинуваченого, для тих, хто дослухається до звинувачень. У той час, як усе, сказане в дусі вдячності, благотворно позначається на всіх.

В:Ви кажете, що все є Бог, але хіба деякі люди не близькі до Бога, ніж інші?
Ма:Для того, хто задає це питання, це так і є. Але насправді Бог повністю і однаково присутній скрізь.

Не зважай на промахи інших. Це забруднює розум і підвищує гріх світу. Тому намагайся бачити лише світлу сторону всього, що трапляється переживати. Добро і краса - живі і справжні, тоді як зло і каліцтво - тільки тіні того, що насправді є.

Воістину, тільки Він один виявив Себе у всіх характерах і формах: кого б ти ненавидів, ти ненавидиш свого Господа. У всьому Всесвіті, у всіх станах буття, у всіх формах присутній лише Він. Усі форми, якості, типи та види існування – воістину Його. Відносись до всіх, кому служиш, як до Вищої Істоти.

Служіння будь-кому означає служіння самому Собі. Назви це деревом, птахом, твариною чи людиною, назви це будь-яким ім'ям, яке тобі подобається – ти завжди служиш своєю власною суттю в кожному з них.

Справді, знати Себе означає знати Його. З виявленням власної суті зникають усі проблеми та питання.

Реалізація Себе є реалізація Бога, а реалізація Бога – реалізація Себе.

"Хто я?" Якщо ти сядеш і почнеш серйозно розмірковувати над цим питанням, невдовзі виявиш, що ні величезна кількість книжкових знань, вбитих тобі в голову в школі чи коледжі, ні весь твій практичний досвід, набутий протягом життя, аж ніяк не допомагають знайти на нього відповідь. Якщо хочеш відкрити джерело почуттів «я» та «моє», доведеться звернути всю свою нероздільну увагу на пошуки Істини. Як тільки розум почне блукати, рішуче повертай його до зосередження на джерелі "я". Це той засіб, завдяки якому приходиш до реалізації Суті.

Присвяти своє минуще его, чи почуття «я», вічному «Я».

Всіляко намагайся пізнати, хто ти є.

Ти безсмертний, ти – блаженство Суті. Тоді до чого переживати народження та смерть? Є тільки Суть, що лежить у Самій Собі.

Намагайся пізнати себе! Пізнати себе означає знайти все в Собі. Немає нічого окремого від Тебе. Пізнання Себе і є знання власної суті.

Пошуком пізнання власної суті Велика Мати всього сущого може бути виявлена. Коли знайдено Мати, знайдено все. Дізнатися Мати означає реалізувати Мати, стати Матір'ю. Ма означає Атма. "Стати" насправді означає, що так воно вже є, завжди.

Реалізувати Його у світі та за межами світу означає смерть смерті. Там (у Ньому) смерть переможена, час знищено.

Ти створюєш бажання своїми діями, і своїми ж діями знову їх усуваєш… Коли ти робиш вибір на користь задоволень, що доставляють об'єкти почуттів, ти тим самим поступово, з власної волі рухаєшся до царства смерті. Стань тим, хто смакує амброзію, насолоджуйся тим, що не схильне до смерті! Зараз ти перебуваєш у стані нескінченних мрій. Це вже стало твоєю другою натурою. Але здатність перебувати у своїй істинній природі, у своїй суті закладена в кожному. Пройшовши через двері Знання, повертаєшся до своєї істинної природи, утверджуєшся у своєму стані Буття.

Коли думками постійно перебуваєш у Бозі, розв'язуються всі вузли (грантхи), що становлять его, і в результаті Те, що має бути реалізовано, реалізовується.

Тільки Бог – Істина, Щастя, Блаженство. Не сподівайся ні на що інше, окрім як на Найвище Щастя, Блаженство Атмана. Більше нічого не існує. Те, що здається існуючим, – ілюзія. Справжня мета існування – реалізувати Бога… Те – що вічне.

Тому, хто бажає залишатися сп'янілим Реальністю, ніякі штучні п'яні речовини не потрібні. Вживання фальшивок тільки додасть фальші... Відмовся від усього, що здається тобі поганим. Постійне пам'ятання про Бога є джерелом великої радості. Щосили молилися Йому про милість. Істина сама допоможе, якщо перебуваєш у її пошуках, і таким чином проявить себе за допомогою твоєї духовної практики.
Щоб відірвати розум від прихильності до чуттєвих насолод, потрібно спрямованим зусиллям волі розгортати його у бік духовних інтересів та турбот.

Пристрасне бажання дізнатися Реальність веде до знищення всіх інших бажань.

Довершене зречення за своєю суттю є досконале насолоду.

Ступінь неприхильності до об'єктів почуттів залежить від рівня любові до Бога. Прагнення бути ближчим до Божественного і байдужість до об'єктів почуттів існують одночасно. Зречення трапляється саме собою. Немає необхідності щось кидати. Це і є справжнє, справжнє зречення.

За моментом мирського щастя неодмінно повинне слідувати зневіра. Реалізація Брахмана - стан, що виходить за межі радості та скорботи. Ті, що пізнають Брахмана, здаються завжди такими, що перебувають у радості, але це не звичайна радість або щастя. Словами цей стан описати неможливо.

Ананда (неземне Блаженство), Парама Пуруша (Вища Буття) та Атман (Вище Я) – різні аспекти Того. Чи знаєш, що таке справжня Ананда? Та, яка не залежить ні від чого, крім Єдиного – самосяюча, досконала сама в собі, істинна та вічна. Ти отримуєш радість з того, що дають тобі твої органи почуттів, але ця радість непостійна і швидкоплинна, тому ти нескінченно переслідуєш один матеріальний об'єкт, то інший. Рішуче і безповоротно присвяти себе пошукам Того, хто є джерелом усякої радості. Відмовся від задоволення чимось, окрім Його божественної насолоди, і тоді перестанеш бути рабом своїх почуттів і пристрастей, і тобі не доведеться, як жебраку, ходити від дверей до дверей.
*

Коли серце повне мирських бажань, сум'яття розуму цілком природне. Тому зусилля і необхідно. Відверни розум від зовнішнього і змуси його розвернутися назад.

Немає нічого в цьому світі, проте кожен, як божевільний, переслідує це порожнє – хто більшою мірою, хто меншою.

Чого б не побажав з світу, що постійно змінюється, це принесе страждання, навіть якщо часом і відчуваєш щастя. Шукати Те, в чому немає ніяких страждань, але все, що містить у собі, – ось єдине призначення людини.

Те, що здається приємним, потім перетворюється на посудину з отрутою, що викликає бурю і руйнування, оскільки належить царству смерті. Що можна чекати від цього світу, якщо сама його природа – зміна? Жити у часі означає бути обмеженим часом, обмеженим смертю. Якщо не піднімешся над часом, як зможеш уникнути гострих пазурів смерті?

Той живе щасливо, хто знає, що є лише актором на сцені світу. Ті ж, хто приймає пантоміму за реальність, існують у мінливому мінливому світі, в якому щось весь час приходить і йде, а щастя і нещастя змінюють одне одного. Одягненому в маскарадні костюми не повинно забувати своєї справжньої природи. Воістину, ти син Безсмертного. Твоє справжнє буття є істина, благо, краса (Сатьям, Шивам, Сундарам).

Тільки через незнання Бога у цьому світі існують страждання.

В основі всіх страждань лежить той факт, що замість одного ми бачимо багатьох.

*
Незалежно від того, яким шляхом йдеш, спочатку завжди відчуватимеш муки і сум'яття, тому що не можеш знайти. Потім виникає стан підвішеності чи порожнечі: і всередину не можеш увійти, і зовнішнє не дає жодного задоволення. Почуття виснаженості та безмірної втоми через те, що так і не вдалося Його знайти, – це насправді дуже гарна ознака. Він вказує на готовність твого серця та розуму до очищення.

Ті, хто шукає Бога, дуже часто стикаються з перешкодами і труднощами – результатами їхніх минулих дій. Не падай духом, думай про те, що всі ці перепони та перепони руйнують твою погану карму. Пам'ятай, що Бог таким чином очищає і відмиває тебе, щоб потім прийняти до Себе.

Бог милостивий. Він урятував твоє життя. За будь-яких обставин зберігай пам'ять про Нього. Запасшись терпінням, проходь через важкі часи. Пам'ятай про те, що все відбувається за Волею Всемогутнього.

Бог є джерелом доброго. Способи, якими він приваблює себе кожного, незбагненні для звичайної людини. Все, що не робить Він, Всеблагою, на краще.

Невдача не повинна розглядатися як катастрофа.
Хто посилає невдачу?
Все, що Він не робить, тільки на благо.

Кожен отримує те, що має отримати за долею. Творець так створив світ, що кожен пожинає і завжди пожинатиме плоди своїх дій. (І пам'ятай, що реально існує лише Бог!)

"Чому бути, того не уникнути" - абсолютно правильна приказка. Все у світі залежить від незбагненного закону прихованої сили. Всесвіт рухається своїм курсом згідно з волею Верховного Батька. Тому твоїм принципом життя має бути вітання всіх обставин, приготованих тобі Богом.

За будь-яких обставин не виявився, міркуй так: «Це правильно і було необхідно для мене. Це Його спосіб наблизити мене до Його стоп», – і постарайся залишитися задоволеним. Твоїм серцем має володіти лише Він.
Горем і нещастям Він руйнує смуток. Удари долі, що вимагають терпіння, витримки і стійкості духу, і є Сам «Руйнувач страждань», який набув форми, необхідної, щоб перемогти всі страждання до єдиного.

Не можна дозволяти чомусь поганому або неприємному залишатися прихованим в умі. Чим у більшій чистоті міститься розум, тим більшому поступу на шляху він сприяє. Якщо в тобі здіймається гнів, постарайся позбутися його. Як тільки помічаєш ледве вловимі ознаки гніву, тут же випий більше холодної води. Гнів шкодить людській істоті в усіх відношеннях. Він діє як отрута. Проси Бога, щоб Він визволив тебе від таких станів. Коли критикуєш інших і настроєний вороже, тим самим шкодиш собі та створюєш перешкоди на шляху до Вищого. Якщо бачиш, що людина робить щось погане, ти маєш відчувати любов і доброзичливість щодо неї. Думай так: «Господи, це теж один із Твоїх проявів!» Чим більш дружелюбним і неагресивним будеш у своїх думках і поведінці, тим ширше для тебе відчинятимуться двері, що ведуть до Єдиного – самої доброти. Протиставляти себе комусь означає протиставляти себе Вищому Буттю, тому що ми всі єдино Атма. Зберігай у собі спокійний, доброзичливий настрій.

Не трапляється нічого, що не було б виразом Божественної Милості – воістину, все є Його Милістю. Заручившись терпінням, витримуй усе, що приходить, залишайся вірним Його Ім'я і живи в радості.

*
В:Як існуюче у світі зло сумісне з ідеєю Бога?

Ма:Коли осягаєш Бога, для Тебе не залишається ні «добра», ні «зла». Добро і зло різні лише в людському мисленні та переживаннях, іншими словами, це дві «сторони» того самого. Історія націй, сімей та особистостей – це все велика ліла (Божественна гра), в яку Бог грає Сам із Собою.

Слід вітати навіть страждання, що породжуються твоїми бажаннями, і перешкоди, з якими стикаєшся, оскільки в реальності все це – справа Його Божественних милостивих рук. Чому Він повинен дозволити тобі, синові Безсмертного, вибирати дорогу, що веде до смерті? І якщо тебе переповнює нетерпіння, нехай це буде нетерпіння здобути Бога.

Знай – Суть незнищенна. Руйнується і розпадається лише твоє тіло.

Якщо твердо впевнений у тому, що все робить Бог, то бажання з'ясувати, чому щось відбувається ТАК чи інакше, не виникає.

Знаєш, від чого виникає занепокоєння? Тільки від того, що думаєш, ніби Бог десь дуже далеко. Зловмисність має ту ж причину. Відсування Бога на задній план називається неправедністю – більше того, неправедна навіть сама ідея того, що Бог знаходиться десь на віддалі.

Будь постійно усвідомлений до того факту, що де б, що б, хоч як би ти сприймав, все це є не що інше, як вияв Вищого Буття. Навіть почуття відсутності Бога – це Його прояв, який виник, щоб могла бути реалізована Його Присутність.

Намагайся знайти Його. Знайшовши Його, знайдеш усе. Закликай Його, виливай перед Ним своє серце, поділися з Ним своїми проблемами та труднощами. Він сповнений і досконалий, Він наповнює все, Він знищує всяку смуток та невдачу. Нехай твій розум завжди перебуває у Його лотосних стоп, споглядай Його одного, молись Йому, роби простягання, пропонуючи Йому своє тіло, розум і душу. Він – джерело доброго, спокою та блаженства. Що не Він? Він Життя життя, Суть.

Викликання до Нього не буває марним. Хіба не до своєї суті ти звертаєшся? Це твоя власна Атма, Серце твого серця, твій любий Улюблений – ось до кого ти волаєш.
Щиро волати до Бога і не отримати відповіді – такої не може бути. Молися йому серцем та душею. На межі всіх своїх сил, задіявши всі свої сили та здібності, намагайся постійно жити у Його присутності. Схилися біля Його стоп і повністю віддайся Йому. Він Сам дасть Свою крию (духовну практику), що сприяє виходу за межі всіх крій та досягти мети. Тому щосили намагайся сконцентрувати всю свою істоту на тій Його формі, якою ти можеш віддати себе повністю, без залишку. Час біжить дуже швидко.

Ти все кажеш: «Я хочу знайти Бога, я хочу знайти Бога». Але чи справді шукаєш його всім серцем і розумом, усією своєю істотою? Просто вдивися – і побачиш! Якщо щирий у цьому, то не можеш не виявити Його. Шукай Його тільки заради Нього самого і обов'язково знайдеш Його.

Сильне бажання Богореалізації саме собою шлях до цього. Справжній прогрес у просуванні на духовному шляху залежить від щирості та сили наміру того, хто шукає.

Якщо цілісний у своєму прагненні і віддаєш усе своє серце і душу пошуку Вищого, відкриття Себе істинного стає легкою справою.

Якщо хтось дійсно, по-справжньому хоче знайти Бога, він обов'язково знайде Його. Якщо кількість енергії і часу, який витрачаєш на досягнення мирських цілей, направити на пошуки Його, шлях Самопізнання відкриється неодмінно.

(Відповідь на питання про людську волю і божественну милість:) Так, це правда, що не існує нічого, крім Милості, але кожна людина має прийти до усвідомлення цього факту сама. Я говорю: щоб увійти в потік, потрібно докласти невеликого зусилля. Припустимо, ти йдеш до річки з наміром викупатися. Спочатку ти маєш дійти до річки. Потім допливти до течії. Опинившись на протязі, виявиш, що воно несе тебе, що більше нічого робити не потрібно, що можна просто розслабитися і віддатися на його волю. Так само правда і те, що потрібне початкове зусилля для тебе можливе, оскільки ти наділений даром волі. Ти вчиниш мудро, якщо використовуєш за призначенням дар, який знаєш як власну волю. Однак, зрозуміло, без Божественної Милості нічого не вийде. Це трохи схоже на працевлаштування. Ти не можеш сподіватися влаштуватися на якесь місце, доки не подаси заяву. Ти маєш подати заяву, а потім чекати на результат. Різниця в тому, що жодне зусилля не виявляється витраченим даремно (у той час як не кожен з тих, хто подав заяву, отримує роботу), якщо справа стосується Милості. Я говорю тобі, причини для відчаю немає. Будь впевнений, що успіх гарантований. Іди до своєї мети з величезним оптимізмом, який у тебе є. Я стверджую: все, що я говорю, – істинна правда.

Хто може сказати, в який момент полум'я спалахне попереду? Тому нехай твої зусилля будуть постійними та неослабними. Поступово ти занурюватимешся в Нього все більше і більше. Твої розум і почуття ставатимуть зайнятими завжди лише Ним одним. А потім тебе віднесе течія, спрямована до твоєї суті. Ти виявиш, що чим більше насолоджуєшся внутрішнім життям, тим менше тебе приваблює зовнішнє. Усвідомлення своєї тотожності із Сутью може статися будь-якої миті.

Навіщо говорити про реалізацію суті в майбутньому часі? Вона прямо тут і зараз -
потрібно лише прибрати завісу (егоцентризм), яка це приховує.

Якщо вся увага того, хто шукає, спрямована виключно на пошуки Просвітлення, воно повиннотрапитися там же і тоді ж.

Постійно спрямоване зусилля призводить до безсилості буття; Іншими словами, стала практика в результаті призводить до виходу за її межі. Тоді приходить спонтанність. У безсилому існуванні лежить шлях до Нескінченного.

Коли подвижник досягає певного рівня ментального очищення, він може почати поводитися як дитина, стати байдужим до мирських стимулів як грудок інертної матерії, нехтувати всіма нормами соціального життя подібно до божевільного або постійно бути охопленим високими думками та відповідними емоціями. Але при всіх цих відмінностях він залишається зосередженим на своїй головній цілі. Якщо на цих стадіях він забуде свою головну мету, його просування припиниться. Але якщо він непохитно прагне до неї, то навіть виглядаючи як шматок інертної матерії, абсолютно байдужий до зовнішніх стимулів, він сповнений радості, коли повертається до фізичної свідомості. Поступово ця радість зміцниться в ньому і всі його стосунки наповняться духом радості та щастя, що зробить його привабливим для всіх, коханим усіма. Його внутрішнє і зовнішнє життя стануть виразом лише Єдиного Найвищого Блаженства.

Коли досягаєш Суті Речів і виявляєш власну Суть, це є Вища Щастя. Коли воно знайдено, шукати більше нема чого; відчуття бажання більше ніколи не прокинеться.

Що ж це таке, чого ми маємо досягти? Ми і єТо – вічна Істина. І тільки тому, що вважаємо, що воно має бути пережите і реалізоване, воно залишається окремим від нас. Вічне завжди Є. Питання про досягнення чи недосягнення не стоїть, а отже, навіть недосягнення не є нестачею (Вічного). Однак, якщо жива хоча б одна крихітна прихильністьЦе означає, що Вищий Стан не досягнуто. Чого ми прагнемо, то це до справжнього пробудження, після якого не залишається нічого, що треба було б досягати.

Трапляється, що сидячи в медитації, втрачаєш свідомість. Або, охоплений почуттям безмірної радості, відключаєшся та залишаєшся у цьому стані на довгий час. Після повернення впевнений, що пережив якесь особливе божественне блаженство. Звісно, ​​це не Реалізація. Якщо пережите блаженство можна описати словами, то це все ще має відношення до задоволення, а тому є перешкодою. Потрібно залишатися повністю неспанням, у ясній свідомості. Ступор чи йогічний сон нікого нікуди не може привести.

Зі збільшенням сили щирого односпрямованого устремління до Божественного у практикуючого справді трапляються – відповідно до його обумовленості та пристрасного бажання – бачення божеств, що не викликають сумнівів, він чує їхні голоси. Однак серйозний практик сприймає подібні переживання лише як свято розуму, що періодично відбувається. Це правда, що в міру просування духовним шляхом і все більшою і більшою втратою «себе» в потоці божественного споглядання різні часткові реалізації та видіння мають місце бути. І хоча вони можуть бути корисними, ніколи не потрібно плутати їх із остаточною Метою. Садхана не завершено доти, доки не відбулося розчинення у Вищому Бутті і не досягнуто Досконалості.

Будь уважним до того, щоб не заспокоїтися на якійсь стадії (не досягнувши Реалізації). Одні практикуючі отримують бачення, інші – часткові реалізації. Буває навіть так, що ти переживаєш блаженство, величезне щастя і думаєш, що став Богом. На шляху до усвідомлення суті, перш ніж станеться справжня реалізація, можеш виявитися заручником своїх надздібностей. Така ситуація є серйозною перешкодою для досягнення Цілі.

Досконалість є повним і остаточним зануренням (у Божественну недвоїсність). Коли це трапляється, інші люди продовжують бачити того, хто досяг такою ж дієвою і рухомою людиною, але насправді Він нікуди не йде, нічого не їсть, нічого не сприймає.
Після реалізації Суті немає ні тіла, ні світу, ні дії, ні навіть найменшої можливості всього цього, так само як і самої ідеї, що «цього немає». Використання слів – те саме, що й безмовність; розмова і мовчання ідентичні - все це єдине те.
Після реалізації Єдиності можеш робити все, що завгодно – у цьому більше немає насіння карми. Ти прибуваєш до Єдиної суті. Чи подібне до «занурення в це» стану скам'янення? Зовсім ні! Тому що різноманіття форм та проявів – не що інше, як Те.

У стані Чистого Буття особисті зусилля та ототожнення з тілом та розумом закінчуються. Є тільки блаженство, повний спокій та усвідомлення єдності всього.

У міру того як поступово проходиш різні стадії все більшого відкриття себе Світлу, приходиш до бачення, що є лише Атман, Владика всього. На своєму безпосередньому досвіді пізнаєш, що є тільки Один і нічого, крім Одного, що ніщо не приходить і не йде, проте все приходить і йде.

"Ніщо ніколи не траплялося" - велике щастя, якщо дано це зрозуміти. Якщо ти здатний пізнати, що нічого ніколи не траплялося, ти дійсно благословенний внутрішнім баченням.

Якщо хтось із тих, хто прагне Безформного, реалізує Його як Одне-без-друге, але не зможе реалізувати Його на полі Його Божественної Ігри, його реалізація не буде повною, тому що він не вирішив проблему двоїстості. Коли відбувається Реалізація, не залишається нічого, окрім Шиви – абсолютної недвоїсності. Тільки тоді можна сказати, що весь Всесвіт – Його Божественна Гра. Осягаєш, що виявляється – лише Він один.
Він один, проте Він являє собою безліч. І, незважаючи на те, що Він є безліччю, Він – один. Така Його лила (гра).

Велика Мати, Махамайя – джерело творіння. Коли в ній виявилося бажання пограти в життя, вона розділилася надвоє: Ма (Божественну Мати) та Майю (феноменальний світ), і вийшла на сцену світу, сховавшись у численних формах Майї. Коли добряче побита долею людина починає слухати свою справжню інтуїцію, вона відчуває Присутність Матері за всіма минущими формами і вирушає на її пошуки. З благословення її милості його зусилля увінчуються успіхом, і він реалізує її як першопричину всього творіння, Махамайю. Але це ще не кінець: переживаючи її всюдисущість, він повністю занурюється в неї і втрачає себе в океані Саччідананди - Божественного Буття-Свідомості-Блаженства.

ТО проявляється у нескінченному розмаїтті шляхів і водночас як одне неподільне Ціле. Чи знайти слова, щоб висловити це? Одна і та ж невимовна Істина переживається двома різними шляхами: як Самосяюча Мовчання і як Вічна Гра Єдиного, в якій Він один грає всі ролі. Коли царство Чистого Свідомості досягнуто, Форма розкривається як Сутність.

Якби не існувало завіси невігластва, як могла б продовжуватися Божественна Ліла? Коли актор грає роль, він має забути себе сьогодення; Ліла не може продовжуватися без завіси невігластва. Він, Всемогутній, – сценарист Своєї нескінченної Ліли, Своєї нескінченної Ігри. У Нескінченному перебуває кінцеве, а в кінцевому – Нескінченне. Він Сам – Єдиний, Суть – ставить п'єсу, в якій Сам грає. Коли ми говоримо про те, що Він є в іншому образі (у вигляді феномена), що таке саме цей інший образ? Так, звичайно, Він Сам.

Що за комедія ця Божественна Ліла! Який божевільний будинок! Він грає Сам із Собою!

Якщо після реалізації Суті, після того, як суть Буття розкрила Себе, продовжуєш поклонятися якомусь окремому божеству, це означає, що поклоняєшся сам Собі. Це Ліла. (Питання: «Чия Ліла?») Існує лише Божественна Ліла. Чия ж ще?

У всьому Всесвіті, у всіх станах буття, у всіх формах – Він. Усі імена – Його. Усі форми – Його, всі якості та види існування – воістину Його.

Ти Сам – самоочевидна Атма. Пошук та здобуття – все в Тобі.

Якщо прагнеш справжньої пробудженості, після якої нічого досягати ... Стати повністю усвідомлюючим недостатньо - слід піднятися над свідомим і несвідомим. Те, що Є, має сяяти безмежно.

Кожне бачення робить певний результат. Справжнє бачення – безпосередній результат руйнування покриву Майї. Коли покрив знято, виявляється Бог. Ціль усіх духовних практик – зняти цей покрив. Але як і коли таке бачення стане можливим, не передбачити. Це може бути повільний, поступовий процес або раптовий спалах прозріння – на всю Його милість. Якби Його бачення залежало від якоїсь нашої дії, Він підпадав би під це обмеження. Але Він нічим не обмежений. Він завжди вільний. Всі наші зусилля – лише [вираз] наміру прибрати покрив Майї. Результат – повністю у Його руках.

*
В:Потрібно зректися світу?
Ма:Ні, навіщо? Чи є таке місце, де немає Бога? Звичайне життя природно перетікає у духовне. Але насправді немає нічого іншого, ніж Бог.

Справжня тиша означає, що розуму насправді нема куди йти.

ДЖЕРЕЛА

ВІДЕО