Економіка
Що таке патенти: кому, як і коли їх можна використовувати? Чи варто відправляти на стажування працівників, зайнятих у малому бізнесі? Чи потрібний підприємцям омбудсмен і чим він займатиметься? Ці та інші теми ми торкалися нашої постійної рубрики «Бізнес». Сьогодні на сторінках «ГЧ» ми публікуємо відповідь на запитання читача, поставленого на сайті інформаційного агентства «Галерея Чижова».
Якось в Інтернеті я прочитала, що гарний прибуток може принести такий бізнес, як перепелине господарство. Я збираюся відкрити невелику ферму, але не знаю, куди збувати продукцію – яйця перепелині? А якщо раптом я передумаю: відкрию ательє і шитиму одяг, то як налагодити збут саме в цій сфері? Мені здається, це проблема для багатьох підприємців-початківців. Які канали збуту є чи можуть бути, як їх шукати?»
Марина, 28 років
Помилкові уявлення
На думку бізнес-консультанта, експерта рубрики Аркадія Слуднова, читачка окреслила головні проблеми малого бізнесу: де шукати клієнтів та як входити до ринку. Часто у підприємців-початківців складається помилкове уявлення: для створення власної справи потрібно почати виробляти новий товар або надавати послугу – і «механізм» неодмінно запрацює. Саме тому "новачок" зосереджує свою увагу на "відділі виробництва", і на цьому шляху стикається з масою фінансових та організаційних проблем. Це реєстрація підприємства, управлінський та бухгалтерський облік, податкова звітність, витрати на організацію виробництва. А збут у своїй відходить другого план.
«Однак нині на перші ролі виходить саме збут продукції, – зазначає експерт рубрики. – Наприклад, будь-який підприємець може випікати пиріжки, готувати коктейлі чи бутерброди смачніше, ніж у відомих та вже розкручених точках громадського харчування. Все питання у тому, хто зможе вибудувати за своїми замовленнями чергу з клієнтів». Бізнесмен зможе розвивати будь-який бізнес, якщо навчиться продавати та ефективно використовувати «важелі збуту». При цьому неважливо, який саме товар чи послугу пропонує підприємство. Воно буде процвітати, якщо бізнес-система правильно побудована та налагоджена.
Від оптовиків до роздрібу
Підприємці мають знати, які канали збуту сьогодні існують. «Це оптові компанії, фірми, які займаються розвезенням товару за різними точками роздрібної торгівлі та безпосередньо магазини роздрібної торгівлі, – пояснює бізнес-консультант. - Налагоджувати з ними зв'язку повинен відділ збуту, але якщо такого немає - сам бізнесмен, власник компанії». Шукати покупців можна й у такий спосіб: обійти магазини чи обдзвонити ресторани, кафе із пропозицією купити перепелині яйця. Але при цьому потрібно розуміти: перед тим, як налагодити збут товару, потрібно бути впевненим у його якості. Ці дві речі залежать одна від одної: якщо товар якісний, збут буде ефективним. Дізнайтеся, чи буде їм цікава ваша пропозиція, і вже після цього робіть презентацію та пробні продажі.
Неголосівна реклама
Не треба забувати і про те, що збут - це пошук потрібного клієнта, цільової аудиторії, тому економити на рекламі, особливо спочатку, не варто. Поступове розкручування сприяє тому, що споживачі з кожним днем дізнаватимуться про нові послуги або товари більше. «Необхідно сконцентруватися на одній якості та «закрутити» навколо нього всю PR-кампанію, – радить експерт Слуднов. – На що зробити ставку – вирішувати підприємцю, головне пам'ятати: ця інформація не повинна бути голослівною, придуманою».
Підсумовуючи, бізнес-консультант наголошує на трьох позиціях для пошуку каналу збуту продукції. Власник нової компанії має надати покупцеві якісний товар, зробити привабливу рекламу, знайти дистриб'юторів чи зайнятися пошуком місць збуту самому. «Наскільки ринок збуту буде ефективним, залежить від підприємця, його цілеспрямованості, фантазії, творчості, – резюмує експерт Слуднов. – Бізнес не точна наука, тут усім заправляє креативність та нестандартне мислення. Дійте!»
Якщо ви бізнесмен-початківець,то визначення своєї ніші особливо важливе для вас, оскільки ви не маєте достатніх ресурсів для виправлення навіть не грубих помилок. Вам потрібно вибрати ринок досить великий для того, щоб залучити клієнтів і мати кошти для розвитку. Але водночас він має бути досить малим та спеціалізованим, щоб мати гарний захист від конкурентів.
Одна з проблемних сторін збуту- Це те, наскільки добре відомі клієнтам ті характеристики новопропонованого товару, які роблять його відмінним від товару конкурентів і більш привабливим. Найпоширеніша помилка під час упорядкування прогнозів збуту – це недооцінка жорсткості преса конкуренції.
Інструкція
Недостатньо створити сам товар, щоби на нього з'явився попит. Люди не роблять покупки доти, доки їм не вселяють, що саме цей товар їм необхідний і не стимулюють його придбання.
Всім нам знайомі традиційні вікторини в газетах та журналах під час проведення підписних кампаній, дари у вигляді сотень крихітних усередині шоколадних яєць «Кіндер-сюрприз». Рідкісний великий не використовує дисконтні карти або не влаштовує розпродаж «три за ціною двох». Все це - спонукальні заходи та прийоми стимулювання збуту. Загалом їх можна об'єднати у кілька груп.
Цінові знижки. Їх - безліч:
Знижки, що надаються за умови купівлі певної кількості товару,
Бонусні знижки - постійним клієнтам (3-5%), знижки в суворо обумовлені дні тижня (наприклад, з вартості квитків у планетарій у будні, на квитки на сеанси вранці),
Знижки на сезонні товари (зимове взуття в літні місяці),
Знижки, присвячені святковим датам (ювілей фірми, національне свято),
Знижки на моделі виробів минулих років при випуску більш сучасних зразків,
Знижка при оплаті товару «готівкою»,
Знижка при придбанні нового товару зі здаванням у залік старої моделі (товарообмін),
Знижка за «миттєвим розпродажем» (наприклад, на 1 годину у певному відділі торгового центру ціни знижуються – для залучення покупців).
Цей прийом може виявитися ефективним, оскільки, на думку експертів-маркетологів, до 70% відвідувачів великих торгових точок приймають рішення про купівлю, перебуваючи безпосередньо в . Понад те, на виході з'ясовується, що три чверті всіх покупок просто не планувалися.
Знижка при купівлі комплекту товарів (сума буде нижчою від ціни одиничного товару).
Поширення купонів.
Купон - своєрідний сертифікат, що дає покупцю право на певну економію для придбання конкретного товару. У багатьох країнах купони дуже популярні. Вони обмежують зниження цін лише тими покупцями, хто справді чутливий до ціни, дозволяють регулювати часові рамки стимулювання збуту. Купони сприяють також випробуванню товару-новинки та допомагають реалізувати на практиці принцип винятковості покупця.
Різні премії та безкоштовні зразки.
Премією може заохочуватися покупець, який придбав певну кількість товарних одиниць чи виробів певну суму. Своєрідною премією може стати фірмова упаковка, яка може використовуватися споживачем надалі (наприклад, дерев'яні барильця з-під меду, гарні керамічні ємності). При виведенні ринку новинок (нові продуктів, ) нерідко реалізуються акції «sampling» - безкоштовні роздачі зразків.
Часто для стимулювання збуту використовуються ігри: конкурси чи вікторини.
У нас ці форми, як продажів, нерідко виявляються вельми. Причину дослідники ринку бачать і в такій підставі: одна з особливостей національного менталітету та вродженої психічної структури російської свідомості – віра у диво.
виробничих програм
План
1. Функції комерційної дирекції фірми.
2. Особливості організації збуту продукції тривалого користування
3. Технічне обслуговування продукції споживачів. Гарантійне обслуговування продукції.
4. Необхідність системи резервування виробництва. Японський досвід організації "Lean-Produktion": переваги та недоліки.
5. Система виробничих програм. Планування номенклатури продукції та обсягу виробництва у натуральному вираженні.
6. Розподіл виробничої програми за короткими плановими періодами.
7. Розрахунок вартісних показників виробничої програми. Оптимізація виробничої програми.
Організація збуту є завершальною стадією виробничого циклу. В умовах ринкової економіки це один із найважливіших етапів роботи всього підприємства та кожного працівника.
Збут продукції впливає перебіг виробництва. Для створення чіткої, ритмічної роботи підприємства слід приділяти увагу рівномірному розподілу обсягів виробництва за кварталами та місяцями для того, щоб продукція ритмічно надходила до товаропровідної мережі. Зрештою, результативність господарської діяльності підприємства визначається виконанням договорів по номенклатурі та строків поставок.
Процес реалізації продукції можна поділити на чотири періоди. Перший період фактично зводиться до укладання договорів про постачання продукції. Другий включає складання плану реалізації продукції та залишків нереалізованої продукції на складі відділу збуту підприємства. У період реалізації відбувається відвантаження продукції споживачам. Важливе значення цей період має в оцінці виконання зобов'язань щодо реалізації продукції з урахуванням дотримання підприємством умов підписаних договорів-поставок. Процес реалізації закінчується четвертим періодом, що характеризується надходженням грошей на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника.
На процес реалізації впливають багато чинників, серед яких можна назвати такі:
· Встановлені терміни поставки продукції;
· Збільшення випуску продукції за рахунок приросту та поліпшення використання виробничих потужностей та основних фондів;
· продуктивність праці;
· Введення в дію нових потужностей та обладнання;
· Забезпечення рівномірного завантаження виробничих підрозділів;
· Підвищення серійності виробництва;
· Кількість робочих днів у кожному кварталі;
· Сезонність та змінність роботи;
· Сезонність реалізації продукції;
· Можливість вибуття основних фондів, а також зупинки окремих цехів з різних виробничо-технічних чи організаційних причин;
· Зняття з виробництва застарілих, нерентабельних виробів, що не знаходять споживачів.
В ролі торгового агентаможе виступити юридична або фізична особа, яка вчиняє угоди з реалізації продукції за рахунок та на користь підприємства. Відносини між агентом та підприємством регулюються спеціальним договором. Діяльність агента в даному випадку має велику подібність до комерційної, оскільки він, як самостійний комерсант, діє на основі письмової домовленості, виданої підприємством. У цьому правничий та обов'язки з угод, укладеним агентом, виникають підприємствам і набувають силу зобов'язання.
За свою діяльність агент отримує винагороду. Його розмір, зазвичай, встановлюється як відсотка від суми укладених угод, причому незалежно від кінцевих результатів угоди підприємствам.
За обсягом повноважень, що надаються підприємством, агенти поділяються на універсальні, генеральні та спеціальні.
Універсальніагенти можуть здійснювати будь-які юридичні дії від імені та за дорученням підприємства. На відміну від універсальних агентів генеральнімають право укладати будь-які угоди у сфері діяльності підприємства. В свою чергу спеціальніагенти уповноважені укладати лише ті угоди, які зазначені у довіреності.
Делькредерявляє собою зобов'язання агента гарантувати виконання угоди перед особою, яку він представляє, а у разі невиконання зобов'язань по угоді агент, який прийняв на себе делькредері, відшкодовує підприємству збитки. Якщо підприємство саме створило ситуацію, внаслідок якої виконання угоди стало неможливим, то агент звільняється від узятих він зобов'язань. Агент за делькредер отримує додаткову винагороду, так як делькредер дозволяє підприємству виключити або помітно зменшити комерційні ризики і збитки. Цьому сприяє і знання особливостей місцевого ринку, при цьому агент може забезпечити умови для успішного завершення угод.
Консигнаційна торгівляє укладання угод із продажу товарів зі складів, що є за кордоном. У такому вигляді торгівлі бере участь консигнант та консигнатор. Консигнантомможливе підприємство, що дає доручення на організацію консигнаційної торгівлі зі складу, що знаходиться за кордоном. Іншою дійовою особою у цих угодах виступає консигнатор.Це юридична або фізична особа, яка бере на себе зобов'язання виконувати доручення щодо організації консигнаційної торгівлі від свого імені та за рахунок консигнанта. Дилери,на відміну від агента, здійснюють посередницькі торгові операції від свого імені та власним коштом. У системі збуту вони мають справу з безпосередніми її споживачами.
На кінцевого споживача працює та дистриб'ютор,який є незалежним оптовим посередником. Дистриб'ютор здійснює діяльність із захисту продукції з метою її подальшого продажу роздрібним фірмам та магазинам, а також промисловим підприємствам, кооперативам, майстерням, водночас надаючи послуги не лише збуту продукції, але й підготовці її до виробничого споживання. Відносини між дистриб'ютором та його замовником будуються на договірній основі.
Виробнича програма – основний розділ перспективного та річного бізнес-плану розвитку підприємства, в якому визначаються обсяг виготовлення та випуску продукції за номенклатурою, асортиментом та якістю в натуральному та вартісному виразах.
Виробнича програма відображає основні напрямки та завдання розвитку підприємства у плановому періоді, виробничо-господарські зв'язки з іншими підприємствами, профіль та ступінь спеціалізації та комбінування виробництва.
Основні розділи виробничої програми для підприємств, зайнятих виробництвом матеріального продукту:
¨ план з виробництва товарної (валової) продукції;
¨ план випуску продукції експорту;
¨ план щодо підвищення якості продукції;
¨ план реалізації продукції.
При розробці виробничої програми ґрунтуються на потребах народного господарства та світового ринку в продукції підприємства, загальної ринкової ситуації, стані конкурентних підприємств та галузей.
Формування розділів виробничої програми здійснюється із застосуванням балансового методу, що дозволяє приводити у відповідність обсяги запланованих робіт та потреби на них, а також здійснювати розрахунки забезпеченості виробничої програми виробничими потужностями, матеріальними, паливно-енергетичними та трудовими ресурсами.
Підприємства самостійно планують номенклатуру та обсяг виробленої продукції, керуючись при цьому державним замовленням, зобов'язаннями перед партнерами, зобов'язаннями з постачання збутовим організаціям.
Вихідними даними для розробки виробничої програми є:
¨ статутні види діяльності підприємства з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг);
¨ результати фактичного виконання виробничої програми за попередні періоди;
¨ дані щодо попиту на продукцію підприємства;
¨ відомості про частки продукції у загальному обсязі її випуску за попередній період за рівнями якості;
¨ відомості про обсяг реалізації продукції за попередній період за його періодами (місяцями, кварталами);
¨ розрахунки виробничої потужності підприємства;
¨ прогресивні техніко-економічні норми та нормативи;
¨ рішення вищих органів управління підприємства про стратегічні перспективи його розвитку.
План з виробництва товарної (валової) продукції включає формування показників обсягу випуску товарної і валової продукції.
За рівнем готовності продукція поділяється на кілька видів:
¨ товарна продукція, тобто. готова продукція, що пройшла всі стадії обробки, що задовольняє вимогам ГОСТ та ТУ, прийнята службою технічного контролю якості, упакована до відправки, здана на склад постачальника та забезпечена здавальною документацією;
¨ незавершена продукція, тобто. незакінчена у процесі обробки продукція, що перебуває в різних стадіях виробничого циклу отримання товарної продукції;
¨ напівфабрикати власного виробництва, тобто. продукція, технологічний процес виготовлення якої закінчено в одному цеху чи виробництві та підлягає доопрацюванню в інших цехах підприємства або за його межами;
¨ валова продукція, тобто. продукція всіх видів та якості, що випускається підприємством незалежно від ступеня її готовності. Показник валової продукції, що характеризує загальний обсяг виробництва, у тому числі для зовнішнього обороту (реалізації) та внутрішньовиробничого споживання (обороту). Обсяг валової продукції включають також виконані роботи промислового характеру та виробничі послуги.
Під внутрішньовиробничим споживанням (оборотом) розуміють вартість продукції і на послуги цехів підприємства, споживану іншими цехами свого підприємства.
Обсяг товарної продукції у плані включає вартість: готових виробів, призначених для реалізації на бік, свого капітального будівництва та непромислових господарств свого підприємства; напівфабрикатів свого вироблення та продукції допоміжних та підсобних виробництв, призначених до відпустки на бік; вартість робіт промислового характеру, що виконуються на замовлення з боку або непромислових господарств та організацій свого підприємства.
Обсяг валової продукції П П включає весь обсяг робіт, намічений до виконання в даному плановому періоді; визначається він за такою формулою:
В П = Т П - Н П + Н К,
де Н П, Н К - залишки незавершеного виробництва, напівфабрикатів та інструменту свого виробництва на початок та кінець планового періоду; ТП – товарна продукція.
З метою елімінування минулого праці та виявлення результатів виробничої діяльності, динаміки виробництва продукції і показників виробництва, що залежать від підприємств, ряд підприємств здійснюють планування та оцінку діяльності з чистої продукції замість обсягу реалізованої продукції.
Обсяг чистої продукції визначається шляхом віднімання з товарної продукції (в оптових цінах підприємств) матеріальних витрат у тих-таки цінах (тобто. у цінах, прийнятих розробки плану), і навіть суми амортизації основних фондів. Застосування показника чистої продукції дозволяє виключити повторний рахунок продукції, точніше визначити зусилля колективів підприємств із виконання низки найважливіших якісних показників – продуктивність праці, фондовіддачі та інших.
Обсяг продукції за планом РП можна визначити за такою формулою:
Р П = Т П + О Н.П.1 - О Н.П.2,
де ТП - обсяг товарної продукції за планом;
Про Н.П.1 , Про Н.П.2 – залишки нереалізованої продукції початку і поклала край планового періоду.
Виробнича програма підприємства для свого здійснення має бути забезпечена необхідними ресурсами, до яких належать кошти на оплату праці персоналу, закупівлю сировини, матеріалів, напівфабрикатів, паливно-мастильних матеріалів тощо. Задоволення потреб виробництва можливе за наявності фінансових ресурсів у вигляді оборотних коштів підприємства, що формуються за успішного ведення господарської діяльності з фінансових надходжень (виручка, запаси, нерухомість, продукція на продаж, пакети цінних паперів тощо) у необхідні платежі.
У системі планів підприємства його ресурсні потреби до виконання виробничої програми відбиваються у формах:
¨ плану з праці та заробітної плати;
¨ плану матеріально-технічного постачання;
¨ плану собівартості, прибутку та рентабельності.
План по собівартості, прибутку та рентабельності є основою для систематизації даних про стан підприємства для задоволення потреб підприємства у фінансових ресурсах. У розрахунках плану визначаються амортизаційні відрахування, як внутрішній джерело фінансування, кошторис цехових витрат – як загальна потреба у коштах на експлуатацію виробництва, прибуток від реалізації продукції – як джерело формування прибутків і фондів підприємства.
p align="justify"> Формування виробничої програми підприємства з випуску продукції пов'язано з вибором пріоритетів одних видів продукції перед іншими, нарощуванням обсягу випуску одних видів продукції або його скороченням, з оптимізацією загального обсягу випуску продукції по всій його номенклатурі з урахуванням вартісних ринкових оцінок, з вирішенням завдань концентрації виробництва або підвищенням рівня його спеціалізації.
Контрольні питання
1. Функції комерційної дирекції фірми
2. Як організувати збут продукції тривалого користування?
3. У чому особливість гарантійного обслуговування проданої продукції?
4. Чим цікавий японський досвід організації Lean - Produktion?
5. Система виробничих програм
6. Стратегія розвитку підприємства та формування виробничої програми
7. Розподіл виробничої програми за короткими плановими періодами
8. Оптимізація виробничої програми
1. Фатхутдінов Р.А. Виробничий менеджмент: підручник; Рекомендовано МО РФ для студ. вузів учнів з економ. спец. та напрямків / Р. А. Фатхутдінов. - 5-те вид. - СПб. : Пітер, 2006. – 496 с.
2. Чейз, Р.Б. Виробничий та операційний менеджмент [Текст] + CD / Чейз, Р.Б. - 8 вид. - М.: ВД "Вільямс", 2003. - 704 с
3. Ералі А. Виробничий менеджмент: Підручник / А. Ералі, А. С. Баймуканов. - Алмати, 2005. - 612
4. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту: Навчальний посібник / Балабанов І.Т. - 2.вид., Доп.і перероб. – К.: Фінанси та статистика, 2009. – 512 с.
5. Попов В.М. Фінансовий бізнес-план: навчальний посібник; Рекомен. УМО за освітою РФ / В. М. Попов, С. І. Ляпунов. - 2-ге вид. - М.: Фінанси та статистика, 2005. - 460
ЛЕКЦІЯ 14. Формування плану виробництва. Графічні та мережеві моделі
ПЛАН
1. Формування плану производства.
2. Оперативне управління виробництвом
3. Графічні та мережеві моделі
4. Графік виготовлення продукту
Формування плану виробництва.
Короткострокові плани охоплюють річний період. Вони розробляються на рівні підприємства у вигляді виробничої програми на основі замовлень, що надійшли, або результатів маркетингових досліджень, а потім конкретизуються для окремих цехів на квартал або місяць.
Цехи та підрозділи підприємствау процесі короткострокового планування формують власні виробничі програми та завдання дільницям та бригадам з урахуванням їх виконання на кожному робочому місці. У них входять:
· оперативно-календарні плани запуску-випуску виробів та
· Змінно-добові завдання.
Керує процесом планування спеціальний орган – плановий комітет (відділ).
План виробництва продукції підприємства розробляється у чотири етапи.
На першому етапідається оцінка економічної та політичної обстановки, в якій діє підприємство, визначаються (на поточний момент та на перспективу) загальні можливості ринку, позиції конкурентів, потенціал, пов'язаний з випуском продукції тощо.
На другому етапіпланування формулюються конкретні завдання та затверджуються терміни їх вирішення з урахуванням вироблених цілей.
На третьому етапіпланування розглядаються планові припущення, тобто. очікувані характеристики ситуації, у яких має виконуватися план.
Четвертий етаппланування пов'язані з вибором найкращого варіанту дій з наявних альтернатив.
Вибравши одну з альтернатив та скоригувавши її на момент невизначеності, підприємство приступає до здійснення головного етапу планування – до розробки планів виробництва продукції, які згодом деталізуються.
p align="justify"> Плани виробництва продукції розробляються як певні завдання для всіх видів діяльності, для кожної ланки або на один вид роботи.
Основними вимогами розробки плану є ефективністьі збалансованість. Ефективність плану виробництва продукції підприємства означає напруженість, реальність, оптимальність та дієвість.
Під забезпеченням дієвості плану розвитку підприємства розуміється:
· Обґрунтованість планових завдань системою прогресивних техніко-економічних норм;
· Необхідність забезпечення ресурсами в заданих межах;
· Забезпечення розробленої системою обліку, контролю, стимулювання його виконання;
· Призначення кваліфікованого фахівця, що відповідає за виконання плану.
В'язані предмети одягу все ще залишаються актуальними. Адже не можна уявити собі зиму без теплих шапок та м'яких светрів. Саме тому багато бізнесменів-початківців цікавляться питаннями про те, наскільки вигідним є виробництво в'язаних виробів. Насправді подібне підприємство справді може принести непоганий дохід, але лише за правильного підходу.
Наскільки вигідним може бути виробництво в'язаних виробів?
Напевно, у кожної людини в гардеробі є хоча б одна в'язана річ, вже не кажучи про різні декоративні елементи та предмети інтер'єру. Саме тому виробництво в'язаних виробів може стати справді вигідною справою.
Але якщо ви збираєтеся відкрити невеликий магазин, лавку або ательє, варто розібратися з деякими нюансами, від яких буде залежати подальша робота.
Звичайно ж, для початку варто вирішити, чи будете ви продавати речі ручної в'язки або придбаєте спеціальне обладнання. Обидва ці варіанти мають деякі переваги та недоліки.
Якщо ви - вмілиця на всі руки і можете пов'язати все, що завгодно, то напевно замислювалися про те, щоб продавати свої творіння. Переваги тут є – вам не знадобиться громіздке та дороге обладнання, а також велике приміщення, тому що ви зможете в'язати навіть вдома. З іншого боку, процес буде повільним, що позначиться на прибутку.
Спеціальні в'язальні машинки та інша апаратура, звичайно, обійдуться в круглу суму. Але за їх допомогою ви зможете виготовляти речі набагато швидше. Багато людей починали з ручної в'язки, але зі збільшенням попиту з їхньої вироби переходили на машинне виготовлення речей. У будь-якому випадку правильний бізнес-план в'язання залежить від того, як саме ви збираєтеся створювати товар.
Необхідний пакет офіційних документів
На щастя, для відкриття свого магазину знадобиться не так вже й багато офіційних паперів та дозволів. Насамперед, варто зареєструватися в податковій службі – найкраще як індивідуальний підприємець, оскільки це гарантує просте ведення бухгалтерії.
Якщо ж у найближчому майбутньому ви збираєтеся співпрацювати з великими компаніями, розширювати бізнес, відкриваючи нові точки, або залучати партнерів, то краще створити суспільство з обмеженою відповідальністю - ця схема також має низку переваг.
Залежно від того, яке обладнання та матеріали будуть використовуватись і де розташоване ваше ательє, вам, можливо, знадобиться дозвіл пожежної служби та служби охорони праці. Для виробництва дитячого одягу потрібні додаткові сертифікати.
Що вигідно в'язати на продаж?
Звичайно, асортимент продукції багато в чому визначить успіх вашого бізнесу. Тому спочатку варто вирішити, які саме товари ви вирішили виготовляти.
Адже виробництво в'язаних виробів може стати вигідним лише за правильного підходу.
Ви можете виробляти в'язаний верхній одяг, наприклад куртки, пальта і т. д. Светри, пуловери, в'язані сукні користуються величезною популярністю серед модниць.
І, звичайно ж, не варто забувати про необхідні предмети гардеробу в зимовий час - навряд чи знайдеться хоча б одна людина, яка в холодну погоду може обійтися без шапки, шарфика, рукавичок, теплих шкарпеток і т.д.
Складаючи асортимент, зверніть увагу на те, що кожному виробу потрібен певний декор, тому що для покупців важлива не лише якість товару, а й зовнішній вигляд. Адже, наприклад, шарфи на сьогоднішній день - це не тільки деталь одягу, але також і модний аксесуар, тому слідкуйте за новими віяннями моди, але не забувайте і про стару добру класику.
Вважається, що продаж в'язаних виробів - сезонний бізнес, адже в літню пору року люди не потребують теплого одягу. Для того щоб захистити підприємство від простою, подумайте про виготовлення одягу з тонкої пряжі та ниток. Наприклад, в'язані легкі майки та витончені ажурні сукні напевно користуватимуться не меншим успіхом, ніж шапки та светри.
Крім того, ви зможете створювати унікальні аксесуари, наприклад, в'язані сумочки, пов'язки на голову, чохли для мобільних телефонів і т. д. А ще популярністю користуються і предмети інтер'єру, наприклад штори, покривала, скатертини, декоративні наволочки тощо.
Оренда приміщення та створення ательє
У цьому випадку вибір приміщення залежить від того, наскільки більшим буде ваше виробництво, і скільки обладнання ви маєте намір закупити. Можете орендувати кімнату в центрі міста або ж у великому спальному районі – у будь-якому випадку ваша гарна репутація та вміло проведена рекламна кампанія створять вам стабільний потік клієнтів.
Ви можете окремо відкрити магазин з продажу товару або торгувати ним прямо тут, у власному ательє. У такому разі доцільно відвести окрему кімнату для магазину та примірки – тут створіть затишну та доброзичливу атмосферу для майбутніх клієнтів.
Наприклад, прикрасьте стіни приміщення фотографіями моделей у в'язаному одязі, розставте кілька манекенів із готовими виробами, створіть невелику примірювальну з дзеркалом. Якщо ви збираєтеся виготовляти товар на замовлення, то, звичайно ж, саме тут ви обговорюватимете з клієнтами особливості їхніх моделей, знімаєте мірки, проводите примірку.
Яке обладнання знадобиться?
Якщо ви збираєтеся в'язати речі вручну, то спеціального обладнання вам не потрібно – спиць та оверлока буде цілком достатньо. Якщо ви збираєтеся відкрити велике виробництво, вам знадобляться в'язальні машини - при покупці пам'ятайте, що кожна така машина розрахована на роботі з тим чи іншим різновидом пряжі.
Деякі фахівці також рекомендують придбати петельну та пряморядкову машини, машинку для ланцюгових стібків – це значно полегшить роботу. Крім того, вам знадобляться зручні робочі поверхні, тому купіть столи для відпарювання, розкрою і т. д. Не забудьте про стелажы, тумбочки, шафи та інші предмети меблів, які призначені для зберігання витратних матеріалів та готових виробів.
Організація збуту продукції– фінальний та найважливіший етап діяльності будь-якої організації у сфері виробництва. Здійснюючи розрахунки щодо відкриття чи розвитку виробництва, спочатку вивчають ринок збуту продукції. Виходячи з цієї інформації, визначають стратегію, тактику, складають бізнес-план.
З цією метою організація збуту готової продукції проводять вивчення споживчого попиту. Для цього аналізують цільову аудиторію, рівень її доходу, традиційні переваги, сезонні коливання попиту, пропозиції конкурентів тощо.
Чим конкурентоспроможніша ціна, тим ширший ринок збуту продукції. На собівартість продукції не останній вплив надають транспортні витрати, наявність, розташування та обладнаність складських приміщень, сервіс і т.д.
Організація збуту продукціїзаснована на маркетингових дослідженнях. Вивчаються ресурси підприємства для виходу ринку, оцінюється комерційний ризик. Організація збуту продукції, зрештою, орієнтована споживача, котрій може становити інтерес гарантійне і постгарантійне обслуговування, доопрацювання і передпродажна підготовка продукції.
Організація збуту продукції - це фактично реалізація політики організації щодо просування свого товару на ринок. Початковою стадією є формування умов зберігання, складування і транспортування готової продукції. Але накопичені запаси необхідно реалізувати та з максимальною ефективністю заповнити ринок збуту продукції.
Організація збуту продукції є одночасно і фінішним етапом та стартовим. За даними аналізу роботи організації, пов'язаним із просуванням товару на ринок, визначають перспективу діяльності, асортимент товарів. Це ще й оптимізація процесу. Коли товар до споживача потрапляє за найкоротшим шляхом та конкурентоспроможною ціною.
Виробник вибирає, який варіант спілкування зі споживачем найкращий. Це може бути спілкування безпосередньо, коли можна контролювати самостійно весь процес, а й детально вивчити ринок збуту. Ще однією перевагою є довгострокове співробітництво, але може виявитися менш вигідним, ніби організація збуту готової продукції здійснювалася за професійного посередництва. У ринковій економіці дуже важлива швидка окупність, а зосередження всіх ключових позицій в одному місці, знижує результативність кожної окремо.
Організація збуту продукції масового призначенняМайже завжди враховує присутність посередника. Залежно від товару його поширюють через широку мережу посередників або визначаючи один - ексклюзивний варіант. Іноді вигідно використовувати поєднання цих варіантів. Максимально продуктивна така співпраця, коли на ринок пропонується товар, що потребує спеціального супровідного обслуговування або ексклюзивний, пропонований тільки в дорогих, добре обладнаних магазинах.
У сукупності організація збуту продукції - це вивчення клієнтів та конкурентів для отримання максимальної ефективності.
