Теоретичний матеріал, що дає поняття видів, розрізів та перерізів, розглянутий у ГОСТ 2305-81. Перш ніж приступати до виконання креслень, необхідно засвоїти терміни та визначення даних у ГОСТі 2305-81.

Проекція - зображення предмета на площині проекцій з усіма видимими та невидимими подробицями.

Вигляд - це зображення видимої частини поверхні предмета. Види діляться втричі групи: основні, додаткові, місцеві.

Основні види - це види предмета, отримані проектуванням на місце основних площин проекцій, встановлених ГОСТ 2305-81 (рис. 11).

Малюнок 11

Усього налічується шість основних видів:

1) вид спереду (головний). Проекція на p 2;

2) вид зверху. Проекція на p 1;

3) вигляд ліворуч. Проекція на p 3;

4) вид праворуч. Проекція на p 3;

5) вигляд знизу. Проекція на p 2;

6) вид ззаду. Проекція на p1.

Насправді частіше використовують перші три види, інші три - у разі потреби. Досить рідко зустрічається деталь, що вимагає виконання всіх шести видів.

Під час виконання креслення деталі важливо вибрати головний вид (вид спереду). При виборі головного виду необхідно врахувати, що він повинен давати найбільш повне уявлення про форму моделі. Види зверху і зліва повинні бути розташовані в проекційному зв'язку з видом спереду, але проводити на кресленні осі проекції, лінії зв'язку і постійну комплексного креслення не потрібно.

Додатковий вигляд — це зображення на площині, не паралельній жодній з основних площин, але перпендикулярній одній з них (рис. 12а). На кресленні на проекції деталінату площину, якою додатковий вид перпендикулярний, стрілкою відзначають напрям погляду і поруч зі стрілкою ставлять прописну літеру російського алфавіту. Сам додатковий вигляд повинен мати заголовок із відповідною літерою, наприклад: «Віда».

Малюнок 12

Місцевий вигляд - це зображення обмежену частину предмета (рис.12б). Обмежується частина предмета тонкою хвилястою лінією.

Крім зображення видимої частини предмета часто виникає необхідність показати і внутрішню частину предмета. Для цієї мети на кресленнях виконуються розрізи та перерізи.

Розрізом називають уявне розтин предмета однією або декількома площинами. На розрізі показують те, що виходить у січній площині і розташоване за нею. Розрізи діляться на прості та складні.

Прості розрізи — січна площина паралельна до якоїсь основної площини проекції. Розріз може бути горизонтальним, фронтальним, профільним, вертикальним і поперечним.

Якщо деталь симетрична, виконується половина виду з половиною простого розрізу. Такий розріз називається суміщеним- поєднання частини виду та частини розрізу (рис.13 а, б).

При суміщенні лінією розділяє служить вісь симетрії (тобто штрих-пунктирна лінія). Якщо на зображенні предмета вісь симетрії збігається з ребром, то для розкриття конструкції деталі лінія викреслюється трохи більше або трохи менше половини розрізу (залежно від того, де знаходиться ребро: у вигляді або розрізі). Кордоном між виглядом і розрізом у разі служить тонка хвиляста лінія (рис.13 б).

Місцевий розріз - це розріз, виконаний на обмеженій частині деталі (рис.13 в). Обмежується тонкою хвилястою лінією.

Малюнок 13

Складні розрізи - деталь розсікається кількома площинами. Існують два види складних розрізів: ламаний і ступінчастий.

Ламаний розріз - січучих площин, як правило, дві, і ці площини перетинаються під кутом одна до одної (рис. 14 а).

Особливістю виконання ламаного розрізу є суміщення січих площин. У зв'язку з цією особливістю вид, на якому виконаний ламаний розріз не завжди збігається з видимим контуром, іноді видимий контур спотворюється.

На одному з видів позначається лінія ламаного перерізу - місце виходу площин, що січуть, і місце їх перетину. Для позначення лінії ламаного розрізу користуються розімкнутою лінією. До штрихів цієї лінії намальовуються стрілки для позначення напрямку погляду і буквене позначення розрізу. Вид, на якому виконаний розріз ламаний озаглавлюється буквами розімкнутої лінії (наприклад "А-А"). Місце перетину площин на розрізі не дає жодної додаткової лінії чи кордону.

Малюнок 14

Ступінчастий розріз - січучих площин не менше двох, і вони розташовані паралельно один одному (рис.14 б). Так само, як і при виконанні ламаного розрізу, позначається лінія розрізу. Місце переходу розрізу з однієї площині в іншу виглядає на кресленні у вигляді сходів (звідси і назва розрізу). У розрізі місце переходу з однієї площини в іншу не позначається. Так само, як і ламаний розріз, ступінчастий розріз повинен мати заголовок у вигляді літерного позначення лінії розрізу (наприклад "Б-Б").

Перерізом називається зображення фігури, що виходить при уявному розсіченні предмета однією або декількома площинами. На перетині показується лише те, що потрапляє в площу, що сить, (рис.15). Перетин може бути накладеним – якщо зображення предмета поєднане з видом; або виносним – якщо зображення перерізу винесено за межі виду деталі. При виконанні виносного перерізу необхідно позначити лінію перерізу, і сам переріз повинен мати заголовок.

Малюнок 15

У ГОСТ 2305-81 наведено ряд особливостей та умовностей, які потрібно врахувати, виконуючи розрізи та перерізи.

Якщо січна площина спрямована вздовж тонкої стінки або ребра жорсткості, то розрізана цією площиною стінка показується незаштрихованою і обмежується суцільною лінією видимого контуру. Якщо в подібних елементах деталі є місцеве свердління або поглиблення, то для його розкриття виконується місцевий розріз (рис.16).

Малюнок 16

Поперечний розріз тонкої стінки зображується по загальним правилам, тобто. та частина, яка потрапляє в січну площину заштриховується.

Якщо січна площина проходить через вісь поверхні обертання, що обмежує отвір або поглиблення, контур отвору або поглиблення в перерізі показується повністю. У разі, якщо січна площина проходить через некругле отверстие і перетин виходить що складається з окремих частин, слід застосовувати перетин, а розріз.

Структура позначення положення січної площини на кресленні показано на рис. 21.

Мал. 21. Структура позначення положення січної площини

Стрілки, що застосовуються для вказівки напряму погляду, повинні мати таку саму форму та розміри, як і стрілки для позначення видів (див. рис. 8). Зверніть увагу, що напрямок стрілок при позначенні положення сіючої площини повинен відповідати напрямку погляду при побудові того виду, в межах якого повністю або частково розташовуватиметься.

4.4. Поєднання розрізів із видами

Зображень на кресленні має бути мінімальна кількість. Для зменшення кількості зображень застосовується поєднання розрізів із видами. У більшості випадків розріз поєднується з тим виглядом, який розташовується за поглядом спостерігача на площині проекцій, паралельно якій орієнтована січна площина. Фронтальний розріз розміщують на місці виду спереду або ззаду (рис. 13), горизонтальний – на місці виду зверху або знизу (див. рис. 14), профільний – на місці виду зліва або праворуч (див. рис. 15).

Можливі три варіанти поєднання:

у межах виду мають повний розріз, т. е. виконують повне поєднання розрізу

з відповідним виглядом, як у рис. 13, 15, 18. Таке поєднання роблять тоді, коли розріз є несиметричною фігурою, але у вигляді немає видимих ​​контурів конструктивних елементів, форму яких потрібно розкрити;

у межах виду розташовують частину виду та частину відповідного розрізу, поділяючи їх суцільною хвилястою лінією (рис. 22). Таке поєднання виконують тоді, коли розріз або вид є несиметричними фігурами і на виді є видимі контури конструктивних елементів, форму яких потрібно розкрити (на рис. 22, для того, щоб форма паза на передній стінці предмета була зрозуміла, необхідно залишити видимою частину виду спереду із цим пазом). Як правило, при такому поєднанні прості розрізи не позначають;

у межах виду розташовують половину виду і половину відповідного розрізу, розділяючи їх штрихпунктирною лінією, що є віссю симетрії виду та розрізу (рис. 23). Таким чином, цей варіант поєднання можна застосувати тільки якщо повний вигляд і повний розріз окремо являють собою симетричні фігури. Тоді половиною симетричного зображення легко зрозуміти повну форму. Вигляд прийнято розташовувати зліва від осі симетрії, а розріз праворуч або вид розташовувати зверху, а розріз знизу. Позначення розрізів у цьому випадку про-

виводиться за правилом, викладеним у підрозд. 4.3.

Примітки: 1. Якщо поєднуються частина виду та частина відповідного розрізу або половина виду та половина розрізу, то на частині виду штрихові лінії не проводять.

2. Якщо при поєднанні на одному зображенні симетричних частин виду та розрізу,будь-яка лінія (наприклад ребро) збігається з віссю симетрії, то ця лінія (ребро) повинна бути показана, і тоді від розрізу відокремлюється суцільною хвилястою лінією, яка проводиться лівіше (рис. 24, а) або правіше (рис. 24, б) осі симетрії.

На рис. 13 … 16, 20 наведено приклади з одним розрізом предметів. Для предметів складної форми доводиться виконувати кілька розрізів (рис. 18, 25 ... 27), причому окремі розрізи доводиться іноді розташовувати поза видами на вільному полі креслення.

Мал. 22. Поєднання несиметричних виду та розрізу

Мал. 24. Поєднання симетричних виду та розрізу, коли ребро збігається з віссю симетрії: а – ребро показано на розрізі; б – ребро показано у вигляді

Мал. 27. Виконання розрізів на видах спереду, зверху та зліва (на видах розміщені повні розрізи)

4.5. Складні розрізи

Виявлення форми внутрішніх порожнин предметів, що мають складний внутрішній пристрій, за допомогою простих розрізів призводить до необхідності виконувати їхню велику кількість, що ускладнює читання креслення. У разі застосовують складні розрізи. Складні розрізи завжди позначають.

Складним розрізомназивають розріз, який отримують за допомогою двох і більше площин, що січуть. Складні розрізи поділяються на ступінчасті та ламані.

Ступінчастий розріз– це розріз, утворений декількома паралельними площинами, що січуть (рис. 28).

При побудові розрізу посічені площини поєднують в одну, і ступінчастий розріз набуває форми простого. Ступінчасті розрізи, так само як і прості, можуть бути горизонтальними, фронтальними, профільними та похилими (рис. 28...31).

Положення кожної січної площини позначають штрихами розімкнутої лінії, місця переходу від однієї площини до іншої (сходинку) виконують такими ж штрихами. У початкового і кінцевого штрихів вказують стрілкою напрям погляду спостерігача і ставлять одну й ту саму букву. Тобто, незважаючи на те, що площин, що січуть, кілька, літерні позначення їх однакові.

На ступінчастому розрізі лінія переходу від однієї площини до іншої (сходинка) не зображується. На кресленні може бути кілька ступінчастих розрізів.

Примітка. Права площина (рис. 28) може перетинати як нижній, так і верхній квадратний отвір.

Мал. 28. Утворення фронтального східчастого розрізу

Мал. 29. Горизонтальний східчастий розріз

Не слід прагнути виявляти всю внутрішню будову предмета одним складним розрізом. Для утворення ступінчастого розрізу рекомендується застосовувати трохи більше трьох сіючих площин.

Мал. 32. Поєднання половини ступінчастого розрізу з половиною виду спереду

Ламаний розріз – це розріз, утворений двома площинами, що перетинаються, (рис. 33). Перша січна площина вибирається паралельною, а друга похилою по відношенню до основної площини проекцій. При виконанні ламаного розрізу похилу січу площину умовно повертають до суміщення з першою площею, і з цього положення здійснюється проектування фігури перерізу, що вийшла, на паралельну їй площину проекцій. При повороті похилої січної площини елементи предмета, видимі за нею, повертати не потрібно, а слід будувати їх зображення у прямому проекційному зв'язку з тією площиною проекцій, на яку проводиться проектування. Подібно побудований на верху циліндричного виступу предмета (див. рис. 33) прямокутний паз, який не пов'язаний з похилою площею. Винятком з цього правила є варіант, коли видимі елементи конструктивно пов'язані з роз-

сікується елементом. У подібному випадку ці видимі за січною площиною елементи повертаються разом з елементом, що розсікається (рис. 34).

Ламані розрізи в залежності від того, на якій площині проекцій (на якому вигляді) вони розташовуватимуться, поділяються на фронтальні, горизонтальні та профільні.

Положення кожної січної площини позначають штрихами розімкнутої лінії. У місці перетину сіючих площин також ставляться такі штрихи. У початкового і кінцевого штрихів вказують стрілкою напрям погляду спостерігача і ставлять одну й ту саму букву. Зверніть увагу, що літера у похилих штрихів незалежно від нахилу площини зображується прямо.

Примітка. На рис. 33 похила січна площина може перетинати як нижнє, так і верхнє отвори. Побудова ламаного розрізу і в тому, і в іншому випадку буде однаковою.

Мал. 33. Утворення фронтального ламаного розрізу

Мал. 34. Проеціювання елементів, конструктивно пов'язаних із похилою січною площиною

>>Креслення: З'єднання виду та розрізу. Місцеві розрізи

Часто для відображення форми деталей потрібні вид спереду і фронтальний розріз або вид зверху і горизонтальний розріз і т. д. Виконувати на кресленні одночасно два зображення, наприклад, вид спереду і фронтальний розріз - нераціонально. Тому допускається з'єднувати частину виду та частину розрізу, розділяючи зображення суцільною хвилястою лінією (рис. 185). На наведеному кресленні зберігається та частина виду спереду, що дозволяє зрозуміти зовнішню форму, а передній розріз використовується виявлення внутрішньої форми. Використання тільки виду або розрізу не дозволило б з усією повнотою відобразити форму виробу.

Якщо вид та розріз є симетричними зображеннями (рис. 186), то на кресленні з'єднують половину виду з половиною розрізу .

У цьому випадку лінією, що розділяє вигляд і розріз, буде вісь симетрії, яка проводиться штрихпунктирною лінією.

З останнього правила є виняток, який формулюється так: якщо з віссю симетрії збігається лінія контуру, то з'єднують частину виду з частиною розрізу, розділяючи їх суцільною тонкою хвилястою лінією так, щоб лінія контуру не зникла з креслення (рис. 187). При цьому лінії невидимого контуру на половині виду або частини виду не показують.

При виконанні зображень симетричних деталей, що містять з'єднання половини виду з половиною розрізу, необхідно дотримуватись наступних правил:
1. Розріз на кресленні мають праворуч від осі симетрії (рис. 186) чи під нею (рис. 188);
2. На половині виду внутрішня форма предмета не відображається (рис. 186, 188);
3. Розмірні лінії, що відносяться до елементів деталей, які представлені на кресленні половиною виду або половиною розрізу, проводять трохи далі за осі і обмежують стрілкою з одного боку. Розмір вказують повний (рис. 188).

Особливим випадком з'єднання частини виду з частиною розрізу вважатимуться місцевий розріз. Місцевий розріз використовується виявлення внутрішньої форми предмета в окремому, обмеженому місці. Для отримання місцевого розрізу невелика за величиною ділянка форми виробу подумки видаляється. При цьому січна площина проходить вздовж осі елемента, що відображається (рис. 189, а).

На кресленнях межа місцевого розрізу є суцільною тонкою хвилястою лінією (рис. 189, б), яка має збігатися з будь-якими іншими лініями зображення. Місцевий розріз на кресленні не позначається.

Запитання та завдання
1. У яких випадках поєднують частину виду з частиною розрізу? Якою лінією їх поділяють?
2. У яких випадках з'єднують половину виду з половиною розрізу? Якою лінією їх поділяють?

3. Коли не допускається поєднувати половину виду з половиною розрізу?
4. Дайте визначення місцевому розрізу.
5. Якою лінією обмежують місцевий розріз?
6. Яких правил слід дотримуватись при виконанні зображення, що містить з'єднання половини виду з половиною розрізу?
7. Уважно розгляньте креслення деталей, наведені на рис. 190, і дайте відповідь на запитання: який з креслень (а, б, в) виконаний раціонально?
8. Замініть вигляд спереду зображенням, що містить з'єднання половини виду з половиною розрізу (рис. 191).
9. Виконайте креслення деталей, що містять потрібні розрізи. Нанесіть розміри (рис. 192).

Завдання

Н.А.Гордеєнко, В.В.Степакова - Креслення., 9 клас
Надіслано читачами з інтернет-сайтів

Внутрішнє обрис порожніх предметів на кресленнях можна показати штриховими лініями, але форма деталей часто вимагає значної кількості таких ліній, які перетинаються з контурними і між собою, ускладнюють розуміння креслення. Щоб уникнути цього, ясніше показати внутрішній пристрій деталі застосовують зображення, звані розрізом.

Розріз- Це зображення предмета, подумки розсіченого однією або декількома площинами. Уявне розсічення відноситься тільки до цього зображення і не тягне зміни інших зображень. У розрізі показується те, що знаходиться в січній площині (на цю частину зображення накладається штрихування, відповідно до матеріалу, з якого виготовлена ​​деталь) та частина деталі, яка розташована за січною площиною.

При виконанні розрізів на кресленнях:

1. Невидимі внутрішні обриси, що зображуються штриховими лініями, обводять суцільними основними лініями.
2. Суцільні основні лінії, що зображують елементи деталі, що знаходяться на частині деталі, розташованої перед площиною, що сить, не проводять.
3. Фігура перерізу, що входить у розріз, заштриховується.
4. Думкове розсічення предметаповинне відноситься тільки до цього розрізу і не тягне за собою зміни інших зображень того самого предмета.

Залежно від кількості сіючих площин розрізи поділяються на простіі складні.

Простимназивається розріз при одній січній площині.

Складнимназивається розріз при двох і більше секучих площинах.

Залежно від положення січної площини щодо горизонтальної площини проекцій, розрізи поділяють на вертикальні, горизонтальні та похилі.

Складні розрізи поділяють на ламані та ступінчасті.

Вертикальні розрізи (фронтальний)

Фронтальний розріз - зображення, отримане в результаті уявного розтину деталі січною площиною, паралельної фронтальної площини проекцій, що складається з фігури перерізу та зображення частини деталі, розташованої за січною площиною.

Деталь поміщають у систему площин проекцій (V, H або V, H, W) і подумки розсікають січною площиною паралельної фронтальної площини проекцій. Фігуру перерізу і те, що розташоване за сікою Площиною, проектують на площину V, одержуючи зображення фронтального розрізу

Вертикальні розрізи (профільний)

Профільним розрізом називається зображення, отримане при уявному розсіченні деталі січною площиною, паралельної профільної площини проекцій, що складається з фігури перерізу та зображення частини деталі, розташованої за нею.

Деталь завадять у систему площин проекцій (V, H або V, H, W) і подумки розсікають січною площиною паралельної профільної площини проекцій. Фігуру перерізу та те, що розташоване за січною площиною, проектують на площину W, отримуючи зображення профільного розрізу.

Горизонтальний розріз

Горизонтальний розріз - зображення, отримане при уявному розсіченні деталі січною площиною паралельної горизонтальної площини проекцій, що складається з фігури перерізу та зображення частини деталі, розташованої за січною площиною.

Фігуру перерізу та те, що розташоване за січною площиною, проектують на площину H, отримуючи зображення горизонтального розрізу.

Похилий розріз

Похилі розрізи - Січна площина складає з горизонтальною площиною проекцій кут, відмінний від прямого. Похилий розріз рекомендується застосовувати для відображення форми елемента (елементів) деталі або її частини у таких випадках:

Елемент деталі або її частина має площину симетрії, що становить гострий кут із фронтальною (горизонтальною) площиною проекцій. Сікучу площину розрізу поєднують із зазначеною площиною симетрії;

Осі сусідніх елементів (отворів) паралельні та розташовані в одній площині, перпендикулярній горизонтальній (фронтальній) площині проекцій та нахиленій до іншої площини проекцій. Поверхню площину поєднують з осями елементів (отворів);

Загальна форма призматичного елемента деталі складає гострий кут із горизонтальною площиною проекцій. Секальну площину розрізу проводять перпендикулярно до лінії елемента.

Похилий розріз будують і розташовують на кресленні відповідно до напряму, вказаного стрілками на лінії перерізу. Допускається ці розрізи розташовувати у місці поля креслення, і навіть повертати до положення, відповідного прийнятому цієї деталі на головному зображенні. У цьому випадку до напису над розрізом має бути додано знак "повернуто".

Місцевий розріз

Місцевим називають розріз , службовець для з'ясування деталі в окремому обмеженому місці.

Місцевий розріз обмежують у вигляді хвилястою лінією чи лінією зі зламом. Ці лінії не повинні збігатися з іншими лініями зображення.

При виконанні місцевих розрізів у вигляді їх не позначають.

Ступінчастий розріз

Ступінчастий розріз утворюється при розсіченні деталі двома та більш паралельними площинами. При побудові зображення площини, що січуть, умовно поєднують. Так само, як і прості розрізи, вони можуть бути фронтальними, горизонтальними та профільними.

Ламаний розріз

Ламаний розріз утворюється при розсіченні деталі площинами, що перетинаються. При побудові зображення посічені площини умовно повертають до суміщення в одну площину, при цьому напрямок повороту може не збігатися з поглядом.

Сікучою площиною (січними площинами) і зображення фігури перерізу, що складається, і тієї частини деталі, яка розташована за січою площиною (січними площинами).

Мал. 153. Креслення першого в Росії паровоза батька та сина Черепанових

Мал. 154. Класифікація розрізів

У Росії її розрізи давно почали використовуватиме відображення внутрішньої форми виробів. Зображення розрізів знаходимо на кресленнях І. І. Ползунова, І. П. Кулібіна, E. А. н M. E. Черепанових та інших механіків (рис. 153).

Залежно від кількості сіючих площин розрізняють прості (Отримані в результаті уявного розтину деталі однією січною площиною) і складні (Отримані в результаті уявного розтину деталі декількома січеними площинами) розрізи (рис. 154).

Розглянемо прості розрізи.

Фронтальний розріз - зображення, отримане в результаті уявного розтину деталі січною площиною, паралельної фронтальної площини проекцій, що складається з фігури перерізу та зображення частини деталі, розташованої за січною площиною.

Деталь поміщають у систему площин проекцій (V, H або V, H, W) і подумки розсікають січною площиною паралельної фронтальної площини проекцій. Фігуру перерізу і те, що розташоване за січою Площиною, проектують на площину V, одержуючи зображення фронтального розрізу (рис. 155).

Профільним розрізом називається зображення, отримане при уявному розсіченні деталі січною площиною, паралельної профільної площини проекцій, що складається з фігури перерізу та зображення частини деталі, розташованої за нею.

Деталь завадять у систему площин проекцій (V, H або V, H, W) і подумки розсікають січною площиною паралельної профільної площини проекцій. Фігуру перерізу та те, що розташоване за січною площиною, проектують на площину W, отримуючи зображення профільного розрізу (рис. 156).

Горизонтальний розріз - зображення, отримане при уявному розсіченні деталі січною площиною паралельної горизонтальної площини проекцій, що складається з фігури перерізу та зображення частини деталі, розташованої за січною площиною.

Фігуру перерізу та те, що розташоване за січою площиною, проектують на площину H, отримуючи зображення горизонтального розрізу (рис. 157).

Побудова розрізів не тягне за собою змін інших видів, оскільки всі дії (розтин деталі площиною, умовне видалення частини деталі, що знаходиться перед площею, що проходить, проектування) здійснюються подумки.

Розрізи дозволяють скоротити кількість ліній невидимого контуру, що ускладнюють прочитання складної форми деталі.

Мал. 155. Фронтальний розріз

Мал. 156. Профільний розріз

Мал. 157. Горизонтальний розріз

ГОСТ 2.305-68 встановлює правила виконання та позначення розрізів: якщо січна площина збігається з площиною симетрії деталі, а зображення креслення знаходяться у проекційному зв'язку, то розріз на кресленні не позначають (див. рис. 157);

якщо січна площина не збігається з площиною симетрії (горизонтальний розріз Б - Б) або зображення розрізу не знаходиться в проекційному зв'язку з відповідними зображеннями креслення, то положення площини, що січе, вказують на кресленні розімкнутою лінією (товщина від S до 5/2). Перпеідикулярно до розімкнутої лінії проводять стрілки, що вказують напрямок погляду, які наносять на відстані 2-3 мм від зовнішнього кінця лінії. Розімкнена лінія не повинна перетинати контури зображення. З зовнішнього боку стрілок наносять буквене позначення розрізів. Зображення розрізу відзначається написом типу "А - А" (рис. 158).

Розглянемо складні розрізи.

Ступінчастим називається складний розріз, утворений двома і більше січними паралельними площинами (рис. 159, а). Ступінчасті розрізи можуть бути фронтальними, профільними та горизонтальними.

Мал. 158. Позначення розрізів

Мал. 159. Ступінчастий (а) та ламаний (б) розрізи

Перелічені правила відносяться до всіх простих розрізів.

Мал. 160. Зображення ребер жорсткості на розрізах

Ломаним розрізом називається складний розріз, утворений двома площинами, що перетинаються (рис. 159, б).

На розрізах тонкі стінки, ребра жорсткості, спиці показують не заштрихованими, якщо січна площина проходить уздовж осі або довгої сторони елемента деталі (рис. 160).