Дуже часто сьогодні виникає питання про поняття «нежитлове приміщення» багатоквартирному будинку.
Багато хто плутає його з приміщеннями, що входять до складу спільного майна, або місцями загального користування(МОП), і від цього питань щодо розрахунку розміру плати за стає ще більше.
У цій статті ми роз'яснимо, що ж стосується нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, і яким чином для них розраховується плата за комунальні послуги.
Отже, згідно з Постановою Уряду Російської Федерації від 06.05.2011 № 354 (далі – Постанова № 354) нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку – це приміщення у багатоквартирному будинку, зазначене у проектній чи технічній документації на багатоквартирний будинок або в електронному паспорті багатоквартирного будинку, яке не є житловим приміщенням та не включено до складу спільного майна власників приміщень у багатоквартирному будинку незалежно від наявності окремого входу чи підключення ( технологічного приєднання) до зовнішніх мереж інженерно-технічного забезпечення, у тому числі вбудовані та прибудовані приміщення.
До нежитлових приміщень прирівнюються частини багатоквартирних будинків, призначені для розміщення транспортних засобів(машино-місця, підземні гаражі та автостоянки, передбачені проектною документацією).
Нежилі приміщенняможна умовно позначити як комерційні - різні магазини, офіси, аптеки, кафе, які розташовані в будинку та, природно, є його частиною.
У нежитлових приміщень є власники, на них також повинні бути оформлені свідоцтва реєстрації права власності конкретною юридичною або фізичною особою, втім, як і для звичайних квартир.
Так як власники нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку мають такі ж права та обов'язки, як і власники квартир, розрахунок розміру плати за комунальні послуги провадиться для них на загальних підставах.
Вони мають нести витрати на оплату комунальних послугза опаленням, відповідно до загальної площі, газопостачання, холодного і гарячого водопостачання, водовідведення, електропостачання за показаннями індивідуальних приладівобліку або за обсягами, виявленими розрахунковим способом. Також за ними зберігається обов'язок щодо оплати комунальних послуг, наданих на загальнобудинкові потреби.
У формулах розрахунку розміру плати за комунальні послуги Постанови № 354 застосовується поняття загальної площі всіх житлових та нежитлових приміщень, і тут використовується саме площа приміщень, за якими закріплені власники чи користувачі приміщень, приміщення загального користування, що входять до складу спільного майна, до цієї площі не включаються.
Варто зазначити, що питання з правильним визначенням площістали виникати у зв'язку з необхідністю обладнання багатоквартирних будинків загальнобудинковими приладами обліку, адже на тих будинках, де такі прилади відсутні, абсолютно однаково яку площу займають, припустимо, магазини, розташовані на першому поверсі, розрахунок проводиться для квартир за нормативами, для нежитлових приміщень визначений обсяг комунальної послуги розраховує ресурсопостачальна організація з огляду на те, що в цьому приміщенні знаходиться, яка у нього площа та інші параметри.
Коли ж на будинку встановлено загальнобудинковий прилад обліку на якусь комунальну послугу, дуже важливо враховувати всі приміщення, а не тільки квартири, наприклад. Адже якщо в розрахунок не брати нежитлові приміщення, частка витрат на оплату комунальних послуг, наданих на загальнобудинкові потреби, суттєво зросте для власників та користувачів квартир.
Пильні громадяни в багатоквартирних будинках зовсім недавно почали звертати на це увагу, оскільки ця проблема стосується як новобудов, так і старих будинків. Сьогодні стає популярним викупити в багатоквартирному будинку квартиру, розташовану на першому поверсі, перевести в нежитлове приміщення та відкрити в ньому магазин, наприклад. Якщо надалі це приміщення враховується при розрахунку розміру плати за комунальні послуги, нічого поганого в цьому немає, а якщо розрахунок проводиться без урахування таких приміщень, це вже неправильно.
Хоча питання виникають і з іншого боку – від власників нежитлових приміщень, які відповідно до формул повинні оплачувати, наприклад, опалення або електропостачання, що використовуються в під'їздах багатоквартирного будинку, хоча вони такими приміщеннями не користуються, оскільки мають окремий вихід на вулицю. Але виключення нежитлових приміщень із загального розрахунку було б порушенням як самого Постанови №354, і принципів всього житлового законодавства.
Трапляються випадки, коли деякі приміщення, що входять до складу спільного майна, такі як підвали або цоколі, переходять до категорії нежитлових приміщень. Говорити про те, наскільки це законно ми не будемо, а от по порядку розрахунку розміру плати за комунальні послуги вимальовуватиметься наступна картина. Якщо деякі приміщення у підвалі чи цоколі оформлені юридично як нежилі приміщення, тобто на них оформлені свідоцтва про реєстрацію права власності, то розрахунок буде здійснюватися як для нежитлових приміщень.
А от якщо такі приміщення не зареєстровані як нежитлові приміщення, то підвали та цоколі будуть ставитись до приміщень, що входять до складу спільного майна багатоквартирного будинку, відповідно і плата за комунальні послуги, що споживаються у цих приміщеннях, буде розподілятися на власників та користувачів житлових та нежитлових приміщень цього будинку.
Якщо ж підвал або цоколь, наприклад, здаються в оренду (таке теж дуже часто використовується) для цього потрібне рішення загальних зборів власників приміщень, на яких визначається порядок здачі в оренду таких приміщень, вартість оплати, а також порядок використання коштів, отриманих від здачі у найм таких приміщень. Обов'язок щодо оплати комунальних послуг для орендаря виникне, лише якщо таке рішення буде прийнято загальними зборами та передбачено договором оренди.
Тому в багатоквартирних будинках, де приміщення, що входять до складу спільного майна власників приміщень, використовується в комерційних цілях, а також є нежитлові приміщення, необхідно чітко знати, на якій підставі такі приміщення займаються, і яким чином розраховується для них плата за комунальні послуги.
У зв'язку з цим нагадуємо, що підпунктом р) пункту 31 Постанови № 354 в обов'язок виконавця комунальних послуг входить надавати будь-якому споживачеві протягом 3 робочих днів з дня отримання від нього заяви письмову інформацію за розрахункові періоди, що запитуються споживачем, про помісячні обсяги (кількість) спожитих комунальних ресурсів за показаннями колективних (загальнобудинкових) приладів обліку (за їх наявності), про сумарний обсяг (кількість) відповідних комунальних ресурсів, спожитих у житлових та нежитлових приміщеннях у багатоквартирному будинку, про обсяги (кількість) комунальних ресурсів, розрахованих із застосуванням нормативів споживання комунальних послуг , про обсяги (кількість) комунальних ресурсів, наданих на загальнобудинкові потреби
Тому споживачам комунальних послуг не потрібно соромитися, а необхідно своєчасно звертатися до виконавця за роз'ясненням у разі виникнення питань щодо оплати за комунальні послуги. Може почуття контролю з боку споживачів змусить виконавців серйозніше і відповідально підходити до своїх обов'язків.
У будь-якої нормальної людини вид бруду викликає негативні емоції, тим паче чистота впливає на здоров'я його організму.
У своїх власних квартирах люди самостійно стежать за порядком, можуть створювати чистоту та затишок хоч щодня.
У під'їздах прибирання та утримання входить до , яка обслуговує багатоквартирний будинок.
Ця вимога прописана в Житловому Кодексі у статті 36. Нижче докладно описуються норми утримання сходових майданчиків у порядку.
Визначення понять та законодавче регулювання питання
Закон не передбачає наявності прибиральниці для кожного окремого під'їзду. Вона може прибирати від трьох до десяти об'єктів одразу. Якщо житлово-комунальне господарство зовсім не надає таких спеціалістів, значить воно порушує законодавчі норми.
Згідно Постановою Держбуду Російської Федерації 170 , Затвердженого з 27 вересня 2003 року, прибирати сходові клітини повинні співробітники компанії, що управляє. Допускається також укладати угоди із підрядними організаціями. Відповідно до Постановою Уряду за 290 статтею, прийнятої третього квітня 2013 року, а також ГОСТом про житлово-комунальні обов'язки та послуги проводиться прибирання на сходових майданчиках призначеними особами. Здійснюючи професійні обов'язки, вони керуються правилами наведених документів.
Обов'язкове прибирання у під'їздахбагатоквартирного житлового комплексу провадиться згідно із законодавством Уряду від двадцятого квітня 2013 року. Відображення графікаподібного процесу є у додаток до договірної угоди з житловим управлінням.
Правила наведення порядку
З 36 розділу Житлового Кодексу випливає, що загальне майно багатоквартирного будинку складається з ліфтів, коридорів, майданчиків, горищ, технічних поверхів, сходів, підвалів та інших приміщень, розташованих у даній споруді.
Згідно Постановою Уряду 290 керуюча компанія несе відповідальність за виконання мінімальної кількості різноманітних дій, пов'язаних із утриманням будинку у чистоті та забезпеченням прийнятного образу кожному під'їзду.
У цьому ж пункті зазначено положення, за якими очищення та вологе прибираннявиробляються для наступних ділянок:
- коридорів та тамбурів;
- підвіконь, ліфтів, решіток вікон та приямків;
- шаф та дверцят до електричних щитків;
- ящиків для кореспонденції та сходових майданчиків.
Прибирання під'їздів, яке відповідає всім законодавчим нормам, – це обов'язок. Отже, внесені кошти мешканців за його ремонт та утримання направляються до цієї організації.
Періодичність здійснення
За загальним технічним умовам ГОСТу Російської Федерації 51617-2000про житлові та комунальні послуги, прибиральниця повинна виконувати наступні роботи:
Відповідальні за підтримання чистоти
Відповідно до Постанови Уряду до обов'язків усіх комунальних служб входить утримувати належним чином несучі конструкції житлової будівлі, обладнання, інженерні та технічні системи.
Із двадцять третього пункту можна чітко виділити дії, пов'язані з утриманням приміщення, розташованому в багатоквартирній споруді. До них належить:
- здійснення вологого та сухого прибирання в холах, тамбурах, галереях, коридорах, кабінах та майданчиках ліфта, пандусах, сходах;
- протирання пилу, що покриває грати вікон, підвіконня, сходові поручні, шафи електричних лічильників, поштові скриньки, слаботочні пристрої, дверні полотна, коробки та ручки, доводчики;
- очищення шибок;
- видалення бруду із захисних пристроїв. Як правило, це металеві ґрати, покриття осередків, приямки, текстильні мати.
Конфліктні ситуації та методи їх вирішення
На сьогоднішній момент дуже часто мешканці квартир стикаються з поганою якістю прибирання у під'їздах. Багато хто скаржиться на поганий стан сходових маршів через помітний шар бруду або пилу на них, сміття, павутин, навколишніх написів, у тому числі і на стінах. Очевидно, дані ситуації виникають через нерегулярне наведення ладу в під'їздах.
Не всі можуть мовчки реагувати на подібний стан речей, тому вони намагаються відстояти власні права. Можна довго обурюватись, сподіваючись на зміни на краще, але найдіючий спосіб - це звернутися до житлово-комунальної служби або керуючої організації, яка обслуговує відповідну житлову будівлю. Дані компанії зобов'язані надати консультації щодо підтримки чистоти в приміщеннях, адже в оплату комунальних послуг входить прибирання під'їздів, що належать певному будинку. Незадоволеним жителям має бути надана кваліфікована консультація спеціаліста.
Мешканці мають право направити письмову претензію у вигляді, щодо брудного стану сходових клітин чи під'їздів. Подібний документ складається у будь-якій формі із зазначенням вимог. Співробітники керуючої підприємства чи житлово-комунального господарства повинні надати ряд необхідних роз'яснень щодо оформлення заяви.
Конфлікти можуть бути пов'язані із роботою прибиральниць у під'їздах. Усі скарги щодо невиконання завдань, порушення законів з обслуговування сходових майданчиків, і навіть відсутності працівника дома його діяльності подаються керівним особам керуючої компанії за місцем проживання. Вони, у свою чергу, повинні вжити заходів щодо недбайливого співробітника, у тому числі за подальше недбале ставлення до своєї роботи його знімуть з посади.
Компанія з управління житловою будовою зобов'язана направити спеціальну комісію, з метою зробити оцінку, наскільки якісно було зроблено роботи з підтримання чистоти у під'їздах.
Якщо компанія з обслуговування багатоквартирних будинків не вживає жодних заходів щодо скарги від власників, то вони мають повне право направити в наступні організації:
- Федеральна служба Росспоживнагляд;
- прокуратура;
- міська та районна адміністрація.
Строк розглядуспрямованих скарг становить трохи більше місяця з їх надходження. Якщо заява не терпить зволікань, період розгляду зменшується до одного чи п'яти днів.
Таким чином, підтримання чистоти у під'їздах будівель, що мають велику кількість квартир, – це обов'язкова норма законодавства, затверджена 20 квітня 2013 року. Під час укладання договірної угоди з КК, яка обслуговує багатоквартирний будинок, до неї обов'язково додається порядок робіт із виконання прибирання. Ця організація є відповідальною за виконання надання подібної послуги перед власниками житлових приміщень.
Про правила надання послуг з наведення чистоти в багатоквартирних будинках керуючими компаніями розказано у наступному відеосюжеті:
Сходовий майданчик - місце загального користування
Місця загального користування (визначення) – це місця, доступні для використання (відвідування, перебування) для громадськості.
Але можуть бути обмежені доступу до них лише у разі встановлення певних годин, або за іншою ознакою, що не суперечить встановленим правам і свободам особистості або групи людей.
Навігація за статтею
Житловий багатоповерховий будинок
Для будови, в якій на законних підставах перебувають (проживають) люди, місця для загального користування встановлюються згідно з конструктивними особливостями приміщень (приміщення) державою (органами відповідної гілки влади в даній державі – в Росії), у тому числі різноманітними спеціальними органами місцевого самоврядування.
Мета встановлення такого порядку – виконання обов'язків, що належать до утримання майна, контролю за належним його змістом або для конкурсного відбору організацій, що займаються керуванням даним об'єктом.
Що саме входить до складу таких місць загального користування:
- Різного призначення, що знаходяться всередині багатоквартирного будинку, але ті, які не позиціонуються, як конструктивні елементи побудови квартир та їх “геометрії”, що призначаються для індивідуального користування власником (власниками), призначені для обслуговування будинку, мешканців (більше, ніж одного мешканця) .
- Майданчики, призначені для зручного проходження до житла або виходу з дому, сходові клітки, ліфти, ліфтові шахти.
Коридор (коридори), приміщення спеціального призначення(наприклад, колясочні кімнати та приміщення). - Горищні та техно-експлуатаційні поверхи.
- вбудовані (наприклад, що знаходяться в підвальному поверсі під будинком) або оформлені як частина нерухомого об'єкта, про який йдеться.
- Обладнання, яке обслуговує більше одного мешканця або мешканців з одного житлового приміщення, а також додаткові сервісні площі всередині будівлі, задіяні в обслуговуванні такого обладнання.
- Бойлерні та інші спеціальні службові майдани.
- Огородження (огорожі) та інші конструкції, що виконують роль огорожі.
- Дах (дахи) будинку.
- Несучі конструктивні елементи будівлі, що знаходяться у приміщеннях громадського використання.
- Об'єкти, що служать для огородження всередині (перила сходів громадського призначення, парапети).
- Вікна та двері тих кімнат та приміщень, які служать цілям загального використання.
- Пристосування та механізми, які призначені для задоволення потреб мешканців у теплі, світлі та інших благах цивілізації, розташовані в будинку чи в безпосередній близькості від нього та виконують кожен свою спеціальну встановлену виробником функцію. При цьому обов'язковою умовоюгромадського призначення та користування є обслуговування цими механізмами більш ніж одного мешканця.
- Земля та земельна ділянка, що знаходиться безпосередньо під будинком (на якому стоїть будинок), а також прилеглі до будинку земельні ділянки, межі яких визначені законодавством, а також легітимними договорами та іншими офіційними законними законами, що затверджують право власності разом із правами на будинок. Дані про це мають бути підтверджені відповідними документами, витягами із кадастру (кадастрового обліку).
- Трансформаторні будки (трансформаторні підстанції), які обслуговують цей будівельний об'єкт і всі об'єкти, що належать до нього, а також обслуговування самих мешканців, причому не перебувають в одній лише .
- Теплові пунктита спеціальні пристрої для обігріву квартир (а також їх мешканців), якщо вони перебувають на балансі цього багатоквартирного будинку.
- Дитячі майданчики, спортивні майданчики, які розташовані на території будинку або прилеглій до неї території, які були побудовані для експлуатації мешканцями (їхніми дітьми).
- Внутрішні системи для опалення або охолодження атмосферного повітря, аж до першого запірного крана, тобто будь-якого перемикаючого (відключаючого) пристрою і труб, що ведуть в громадські мережі, що вже є міста, села, громади і так далі.
- Прилади обліку споживання ресурсів (холодний, гарячої водита ін), які розташовані на території будинку та прибудинкової території.
Клапани, крани, інші прилади, що відкривають на трубах та інших комунікаціях будинку, у тому числі розведення від внутрішньоквартирних стояків, воронок, пристосувань для їх прочищення, відводів, трійників, хрестовиків, перехідників (переходів труб) до першого з'єднання зі стояком, що не перебуває в загальному користуванні, а також всього того обладнання, яке знаходиться в описуваній системі і є невід'ємною та обов'язковою її частиною. - Прилади для обліку спожитої електроенергії, якщо облік здійснюється на будинок або частину будинку (під'їзд), кілька або приміщень, а також усі спеціальні затвори та ручки, що стосуються системи регулювання та зняття показань із цих приладів. Також до цієї категорії включаються шафи, які є спеціальним обладнанням, без якого неможлива нормальна, безпечна експлуатація. електричних мережта подачі електрики кінцевим споживачам, які перебувають та проживають у будинку.
- Інженерні ревізійні системи, вентилі, інші крани, які покликані регулювати роботу будь-яких загального користування, призначених для обслуговування мешканців будинку.
Витяжки, їх заглушки, арматура для систем теплопостачання, загальнобудинкові, тобто колективні прилади для обліку споживаного ресурсу. - Системи видалення диму та інших продуктів горіння з квартир, що виникли внаслідок користування газовими плитами, колонками та іншими приладами, що використовують будь-яке паливо, для якого вони призначені.
- Внутрішньобудинкові пристрої для пожежної та димової сигналізації, протипожежного трубопроводу аж до початку індивідуальних подібних засобів захисту від вогню та запобігання отруєнню.
- Системи кабельного телебачення, радіомовлення, розташовані на території будинку до кордону з особистою територією (квартирою, наприклад), що перебуває у власності приватних осіб.
Загалом, все те, що призначене для створення комфорту мешканців будинку, яке знаходиться на його території, а також на прилеглих ділянках, відноситься до місць загального користування.
Приміщення, що належать до місць загального користування
Місця загального користування (визначення ТКП, за технічною практикою, що встановилася), узгоджується з даними раніше визначеннями щодо місць для громадського доступу та використання, які описувалися в розрізі багатоквартирного будинку.
Що ж говорить про такі спеціальні громадські площі Податковий кодекс?
Він визначає їх, як ті місця та блага (зручності), за користування якими не береться плата з орендаря, мешканця, квартиронаймача тощо.
Приміщеннями, що належать до місць загального користування, є такі:
- Кімнати та іншого виду площі, відгороджені стінами або повністю відгороджені від решти простору всередині будинку, які є частинами квартир (тобто призначених для постійного чи тимчасового проживання людей).
- Приміщення, які покликані допомогти в обслуговуванні не однієї людини, а кількох чи всіх (залежно від кінцевого призначення).
- Ліфт та його шахта.
- Інші приміщення, які не є приватною власністю, тобто не належать жодному з мешканців будинків (квартирантів тощо)
- Приміщення всередині, призначені для творчості та вільні для відвідування, хоча вони можуть бути частково вільними. Наприклад, лише для маленьких мешканців цього будинку чи кооперативу.
- Приміщення, які призначені для того, щоб задовольняти побутові та соціально-культурні потреби мешканців, але не належать будь-кому на правах особистої власності.
- Такого ж типу площі усередині або поза домом, які потрібні для занять спортом.
Якщо планується зменшення загального , тобто тих місць, які мають право відвідувати мешканці квартир, це неможливо зробити без їх згоди. При передачі (тимчасовій) третім особам необхідно затвердження подібної дії зборами членів кооперативу або звичайними загальнобудинковими зборами.
У деяких випадках територія, а саме земельний пай (дільниця), на якій стоїть згадана будова, може бути в колективній власності, тобто частково належати кільком особам, але не повністю.
Тому не може бути заборонено в'їзд, вхід на територію цієї ділянки, у тому числі на нежитлові прибудинкові території особам, які мають на це право. Це стосується не тільки власників будинку, квартир, а також деяких інших категорій людей (громадян).
Навіть при виникненні форс-мажорних обставин, наприклад при повному або частковому руйнуванні будинку, всі власники зберігають за собою право (ту частину прав на майно, яка підтверджена) на таку ж нерухомість при відновленні або компенсації, а також на частину землі, на якій було збудовано будинок, включаючи елементи озеленення за наявності.
А при суперечках рішення має виносити судовий виконавець, звісно, у судовому порядку.
Місця загального користування (визначення СНиП) визначаються так само, як в інших контролюючих або описових склад об'єкта офіційним , прийнятим на даний момент.
Навіщо відокремлювати місця загального користування як окрему категорію
Для наочності опису проблеми необхідності створення окремої категорії для місць громадських, тобто загального користування, можна навести такий приклад.
В даний час багато жителів багатоквартирних будинків та інших будівель, що включають як особисту площу власників, так і місця загального користування, стали отримувати квитанції для електроенергії, в які вписувалися нові терміни (графи) для виплат (вчинення платежів).
Раніше не було рядка про місця загального користування, зокрема освітлення.
Тому у всіх платників комунальних послуг виникло резонне питання: "Що за нові статті для оплати, яких раніше не було?"
За спожиту електричну енергію в тих місцях, які використовуються не однією людиною або жителями однієї квартири, а декількома одночасно (або всіма), плата за твердженням компетентних органів стягувалася і раніше.
Єдина відмінність – розмежування виплат, тобто поділ послуг за рядками у платіжці чи квитанції.
Незважаючи на запевнення керівників або органів влади, рахунок у цьому терміні сягає тисячі рублів на місяць на звичайні лампочки для під'їзду, наприклад. При цьому оплата за спожиту електроенергію у самих квартирах не перевищує сотні чи двох, що у п'ять-десять разів більше, ніж плата за так зване громадське світло.
Згідно з останніми постановами уряду мешканці подібних багатоквартирних будинків мають перейти на іншу, більш удосконалену на їхнє ім'я систему оплати. Мається на увазі проведення розрахунків, які б розкидалися порівну на всіх квартиронаймачів або власників нерухомості.
Більше того, згідно із законодавчим порядком подібних послуг, усі витрати повинні нестись згідно з пайовою участю чи частковою володінням кожного з учасників кооперативу або кожного мешканця багатоквартирного будинку. До висвітлення цих місць, призначених для загального користування, включається оплата за:
- Світло у під'їзді.
- Втрачену електроенергію внаслідок недосконалості мереж та електропроводки.
- Харчування для домофону чи інший спеціалізований засіб зв'язку, призначений для спрощення доступу до квартири, але недопущення проникнення всередину сторонніх осіб.
- Підсилювач телевізійної антени, яким користується чи може користуватися кожен із мешканців будинку.
- Енергія, що йде на електричне замикання насосів, якщо такі передбачені в досяжності мешканців будинку або квартиронаймачів.
- Висвітлення горищ та підвалів, якщо це передбачено звичайною практикою, тобто характерна для користувачів комунальних послуг даного будинку.
Допустимо в будинку (під'їзді) встановлено колективний лічильник, який враховує споживання електроенергії всією будовою або під'їздом відповідно. Допустимо також, що в жодному з приміщень (квартир) немає індивідуальних приладів.
У такому разі потрібно вираховувати кількість загальне спожитих кіловат, після – ділити його на всіх власників чи дольових учасників у цій колективній нерухомості. Облік іде за тією кількістю громадян, які зареєстровані у цьому будинку на правах особистих власників.
Розрахунок провадиться в даному випадку в такому порядку. Із загальної кількості спожитої енергії на весь житловий будинок віднімають споживання спеціальними окремими суб'єктами (магазини, перукарні та інші заклади, які перебувають у володінні приватних (фізичних) або юридичних осіб, які виконують роботу та використовують дані площі для отримання прибутку.
Далі набуте значення ділять пропорційно усім мешканців. Це означає, що в залежності від площі, що займається (наприклад, одно-, дво- і трикімнатні квартири), виплачуватиметься різна вартість за енергію.
До уваги також входитиме та енергія, яка була втрачена внаслідок будь-яких збоїв або “витіків” у мережі. Крім цього, варіанти оплати за блага, які надаються в обов'язковому порядку всім платоспроможним мешканцям будинку, також стягуватимуться за користування місцями загального призначення (коридори, ліфти), як це вже зазначалося раніше.
У різних категорій будинків, різних населених пунктах може вилучатися плата по-різному. Тарифи варіюються залежно від форми власності, яка закріплена в документах на володіння, користування та розпорядження, а також залежно від змін, що вносяться видавними урядом та місцевими органами влади, актів про подібні зміни з описом, що їх спричинили.
Нова схема оплати освітлення місць загального користування - на відео:
Задайте своє питання у форму нижче
Місця загального користування є спільним майном, яке належить власникам житлового багатоквартирного будинку, а також нежитлових будівель. Вони включають приміщення, що не є частиною квартир або офісів, і доступні для перебування, відвідування та використання громадськістю. Обмеження до доступу подібних площ можуть мати місце лише в тих випадках, коли для цього встановлено певний годинник. Подібне рішення приймають і за іншою ознакою, яка не вступає в суперечність із свободами та правами особи чи групи людей.
Про що говорить Житловий кодекс?
Відповідно до чинного законодавства, місця загального користування в житлових будинкахє загальним будинковим майном.
До його списку входять:
Землі, на яких споруджено будинок. Сюди ж включають об'єкти благоустрою, що знаходяться на них, а також ті, які спеціально створені для обслуговування житла.
- Покрівлі та конструкції, які виконують огороджувальні та несучі функції.
- обладнання, встановлене з метою обслуговування квартир.
- інші види приміщень, які не є індивідуальною власністю громадян, які використовуються для соціально-побутових потреб.
- приміщення, необхідні для обслуговування мешканців та квартир (сходові майданчики з ліфтами).
Багатоповерховий житловий будинок
Місця загального користування в будові, в якій знаходяться люди, визначаються державою або органом самоврядування, виходячи з конструктивних особливостейприміщень. З якою метою встановлюється цей порядок? Він необхідний для виконання обов'язків щодо утримання майна, контролю за належним його змістом, а також для конкурсного відбору організацій, які займатимуться управлінням об'єктом.
Які вони, місця загального користування у багатоквартирному будинку? Що входить до їх переліку? У ньому знаходяться:
1. Приміщення різного призначення, розташовані всередині будинку, але не позиціонуються як конструктивні елементи побудови квартир, а також їх геометрії. Такі місця загального користування призначені для обслуговування не тільки будинку, а й його мешканців (більше одного).
2. Майданчики, якими здійснюється прохід до житла, а також до виходу з під'їзду, ліфти, сходові клітки, а також ліфтові шахти.
3. Техно-експлуатаційні та горищні поверхи.
4. Вбудовані гаражі, що знаходяться під будинком у підвальному приміщенні або оформлені у вигляді частини нерухомого об'єкта.
5. Обладнання, призначене для обслуговування мешканців (більше одного), а також додаткові сервісні майданчики, що знаходяться всередині будівлі, які задіяні в обслуговуванні такого обладнання.
6. Бойлерні та інші спеціалізовані службові площі.
7. Паркани чи огорожі.
8. Домовий дах.
9. Несучі елементи будівлі, які перебувають у місцях масового користування.
10. Огороджувальні об'єкти, що знаходяться всередині будинку (сходові перила, парапети тощо).
11. Двері та вікна в кімнатах, призначених для громадського користування.
12. Механізми та пристрої, необхідні для задоволення людей у світлі, теплі та інших благах цивілізації.
Як коротко описати місця загального користування у багатоквартирному будинку? Що входить до їх переліку? У ньому знаходиться все те, що розташоване на території будинку та виконує завдання щодо створення комфортних умов для його мешканців.
Особливості спільного майна
Для місць, призначених для користування різними людьми, характерний ряд ознак, а саме:
Необхідність для користування кількома або всіма приміщеннями у будинку;
- Розгляд у вигляді єдиного об'єкта;
- Виконання службових функцій.
Платежі
Якою є причина того, що місця загального користування виділяються в окрему категорію? Це необхідно для оплати за їх експлуатацію. Сьогодні мешканці багатоквартирних будинків змушені вносити гроші за місця загального користування у багатоквартирному будинку. Що входить (гуртожиток за такою схемою не вважається) у квитанції за комунальні послуги? Сюди включається освітлення місць для громадського користування. Раніше такого рядка у квитанції не було.
Однак відшкодування витрат за електричну енергію у місцях, якими користується не одна людина, відбувалося завжди. Єдина відмінність на сьогоднішній день полягає у розмежуванні рядків у квитанції. Згідно з порядком, встановленим законодавством, витрати на утримання місць громадського користування мають бути розподілені відповідно до пайової участі учасників кооперативу або мешканця у багатоквартирному будинку.
У рахунках за висвітлення таких приміщень знаходиться оплата за:
Втрати електроенергії, спричинені недосконалістю проводки;
- Світло в під'їзді;
- харчування для спеціалізованого засобу зв'язку (домофону), яке служить недопущення в під'їзд сторонніх осіб;
- Установлений підсилювач до телевізійної антени, яким можуть користуватися всі мешканці будинку;
- Висвітлення підвалів та горищ.
Припустимо, у під'їзді є колективний лічильник. Він враховує витрачену у користуванні електроенергію. Показання такого приладу в кіловатах необхідно поділити на всіх пайових учасників колективної нерухомості. Облік ведеться відповідно до числа громадян, які мають реєстрацію в даному будинку на праві особистої власності.
Особливості комунального житла
Проживання в одній квартирі із сусідами, які є зовсім сторонніми людьми, навряд чи може бути комфортним. Адже кожна людина має свої звички і певний щоденний уклад.
Життя в комуналці - це постійні сварки через шум, різні дрібниці, а також місця громадського користування. Навіть дорослим людям важко вселити ту думку, що потрібно просто поважати один одного і дотримуватися певних домовленостей.
Місця, доступні для всіх мешканців
Той, хто проживає в багатонаселеній квартирі, має рівне зі своїми сусідами право користуватися коридором та кухнею, туалетом, передпокою та ванною кімнатою. Все це місця загального користування у комунальній квартирі. Згідно з загальним правилом, мешканці мають право займати меблями або іншим майном частину перелічених вище приміщень відповідно до їх частки власності.
Як використовуються місця загального користування у комунальній квартирі? Визначення цього порядку законодавство не містить. Що ж зробити при спорах, що виникають між мешканцями? У таких випадках питання вирішуються у судовому порядку.
Ремонт
У яких випадках багатонаселена квартира потребує проведення будівельних робіт? Необхідність ремонту встановлюється представниками тих організацій, які обслуговують будинок чи керують ним. Такий висновок можуть зробити запрошені експерти, викликані мешканцями квартири. Після складання акта огляду та приймається остаточне рішення. Якщо вона позитивна, то наступним етапом є складання кошторису.
Оплата ремонтних робіт провадиться мешканцями. Проте не завжди люди готові вносити гроші за покращення місця загального користування у нежитловому приміщенні. Судова практикаговорить про те, що за відмову сусідів від оплати можна взяти ці витрати на себе. Відшкодування витрат можна буде отримати трохи згодом. Для цього потрібно подати відповідні документи до суду. Після ухвалення ним позитивного рішення гроші повернуться у ваш гаманець. Ремонт при цьому буде зроблено вчасно, забезпечивши естетичне задоволення.
Нежитлові будинки
Місця загального користування існують не лише у будинках, населених людьми. Є вони і в різних торгових та адміністративних центрах, будинках побуту та інших будівлях, у яких розташовані магазини, офіси та склади.
Нежитлова споруда, як і багатоквартирний будинок, не є відокремленим об'єктом. Це сукупність приміщень (офісів, кабінетів тощо), що належать окремому власнику. Часто такі площі здаються у найм.
Місця загального користування у нежитловій будівлі кому належать? Часом такі приміщення є власністю муніципалітету, який передає їх підприємствам на правах господарського відання.
Багатосуб'єктність відносин
Ким використовуються місця загального користування у нежитловій будівлі? Відповідь це питання непростий. Справа в тому, що в управлінні має місце багатосуб'єктивність відносин.
Основними користувачами такої будівлі є:
Орендарі;
- безпосередньо власники;
- Кредитні організації (банки та ін.);
- унітарні підприємства;
- муніципальні освіти.
Відносини власників
Як використовуються місця загального користування у нежитловій будівлі? Визначення законності тих чи інших відносин власників на даний момент є складним і інститутом, що поки що розвивається.
Крім того, існуюча на сьогоднішній день практика пайового будівництва будівель, що мають нежитлове призначення, призводить до того, що з'являється величезна кількість власників. Постійно зростає їх кількість і в існуючих будівлях. На сьогоднішній день відносини власників стали виходити за межі громадянського обороту. Саме тому ця проблема потребує додаткової уваги з боку законодавчих органів.
Загальні приміщення
Якщо та чи інша фізична чи юридична особа має у своїй власності окреме приміщення у нежитловій будівлі, то у будь-якому випадку їй належатиме певна частка спільного майна, що знаходиться на території споруди. Що ж входить до цієї категорії? До спільного майна у нежитловій будівлі відносять:
Приміщення, необхідні обслуговування понад 1-го приміщення будівлі;
- сходові майданчики;
- холи;
- Сходи;
- ліфтові та інші шахти;
- коридори;
- Технічні поверхи;
- горища;
- дахи;
- підвали з розташованим у них інженерним обладнанням;
- несучі та несучі конструкції;
- різноманітних устаткування.
Право на пайову власність місць громадського користування належить тим юридичним та фізичним особам, які викупили у будівлі одне чи кілька приміщень При цьому обов'язкова наявність документа, що засвідчує реєстрацію у реєстрі нерухомості.
ДК РФ у п.1 ст. 247 вказує на те, що користування та володіння майном, що перебуває у частковій власності, можливе лише за згодою з кожним із її учасників. А якщо сторони не прийшли до єдиній думці? У таких випадках те чи інше питання може бути розглянуте у судовому порядку. При винесенні рішення суд виходить із реальної можливості законного дотримання власниками санітарно-епідеміологічних та протипожежних норм. Повинен бути також дотриманий баланс економічних інтересів кожної із сторін.
Після визначення порядку користування та володіння спільним майном нежитлової будівлі між власниками виникають обов'язкові правовідносини. При цьому кожен із учасників має право на законні вимоги виконання певних умов.
Між власниками приміщень у нежитловій будівлі виникає особливий правовий режим. У кожної зі сторін виникає потреба в обслуговуванні більш ніж одного приміщення. Суд має право визначити графік і періодичність використання таких місць, а також їх обслуговування.
